Історія Міжнародного дня рідної мови
Історія свята, на жаль, має дуже трагічний початок. 21 лютого 1952 року у Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем полеглих за рідну мову.
Минуло багато років. Аж у жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний День рідної мови як привід для роздумів та зосередження уваги на мовному питанні. Починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначають і в Україні.
Минуло багато років. Аж у жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний День рідної мови як привід для роздумів та зосередження уваги на мовному питанні. Починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначають і в Україні.
Для українців рідна мова – могутня зброя у боротьбі з ворогом. Історія боротьби українського народу за рідну мову є також нелегкою та
кривавою. Українську мову забороняли близько 134 рази. Воля людини реалізується завдяки силі духу, а сила духу – в українському національному слові, яке будь-що хочуть знищити московські рашисти. Тож не дивно, що окупанти не можуть вимовити таке рідне нам слово «паляниця». Нині вони ведуть 28-му терористичну війну проти України.
Українська мова – національний феномен, оскільки вона вимірює рівень
патріотичності та любові до держави, вона має
непереборну силу об’єднувати народ. Заговорити українською – означає
повернутися до свого роду. Це природно, що в Україні треба спілкуватись
українською мовою. Бо ж англійська характерна для Британії, німецька є
державною мовою Німеччини. Перейти на українську нині прирівнюється до переходу
до своїх, свого народу. Рідна мова – це насамперед мова роду кожного
громадянина, мова його батьків, дідів та прадідів.
Майстерність слова українських авторів зачаровує, слова із поезії
«Крила» Ліни Костенко відгукуються у
глибині душі: «А й правда, крилатим ґрунту не треба… В цьому, напевно, правда
пташина… А як же людина? А що ж людина? Живе на землі. Сама не літає. А крила
має. А крила має!». Творча спадщина великих українських письменників та поетів є
неоціненною: часом самі автори ціною власного життя обстоювали право
української мови на існування.
Українська мова – історичний феномен, вона творить історію та
сама є її сторінкою. Починаючи з часів хрещення Русі й аж до нинішніх подій –
несамовитої війни російської федерації проти України. Літописи та інші цінні
документи, написані українською та похідними прамовами, є безцінним джерелом, з
якого ми черпаємо відомості про героїчне минуле наших предків і маємо змогу
зробити записи щодо подій сьогодення. Уся історія нашої держави написана
давньоукраїнською та українською мовами.
Наша мова є мовою слов’янських племен, а мова окупантів є рідною для
фіно-угорських і татаро-монгольських угрупувань. Звідси і несхожість мов,
відмінний менталітет та кардинально різні сторінки історії.
Українська мова – духовний феномен, адже вона є засобом творення
фольклору. Споконвіку український народ славився своїми піснями – простими
музичними композиціями, що проникають глибоко в душу й линуть ген-ген за
небокрай. Перші мелодії пісні вмить заохочують український колектив до
спільного виконання, й у цьому полягає наша духовність. Українці –
хліборобський та пісенний народ, а росіяни – кочівники і загарбники. Всі
цінності та переживання нашого народу ми вправно поклали на музику, тоді як
народ окупантів відрізняється бідним духовним світом, що досі обмежений
ефемерністю свободи слова та висловлювань. Панівними у них є матюки. Не
переймаймо москальську матюгальну лайку!
Серця ж бо наші линуть та б’ються у відповідь на відголос дзвінкої та такої рідної української мови. Справжній феномен, чи не так? За матеріалами : http://www.golos.com.ua/article/361045
Мова - це історія народу.
В ній відбито все його життя:
Наший рід і звичаї, і побут
З давнини й до нашого життя.
Довго ти пригнічувалась, мово, -
Промайнув тернистий довгий шлях,
Доки стала мовою народу,
Що звучить з любов’ю на вустах.
Мово моя рідна, материнська!
Ти співуча, ніжна і близька.
Хай же дух незгасний український
У житті нас завжди зігріва.
Процвітай же, мово калинова,
І тобі не в'янути в віках:
Мелодійна українська мова -
Чарівний, навік коштовний скарб.
Мовознавча загадкова вікторина «Ерудит»https://drive.google.com/file/d/1uYqvpprVxHBvRPmBp3fGJR5NlMgLsS6D/view?usp=sharing
