«Немає часу на поразку...»
(Ліна Костенко)
До 90 років від дня народження Ліни Василівни Костенко (1930), української поетеси
Поезія - рідна сестра моя,
А правда людська - наша мати.
Ліна Костенко
Світ поезії
Ліни Костенко особливий і дуже різноманітний: духовні цінності, краса
життя і природи, любов і розчарування, доля України. Єдине, чого в них
немає, так це нарікань на долю, хоча життя поетеси склалося досить
нелегко.
Я вибрала долю собі сама.
І що зі мною не станеться, -
У мене жодних претензій нема
до Долі - моєї обраниці.
Ліна Костенко
Ліна Костенко є видатною сучасною українською поетесою, своїм життям і творчістю вона засвідчує несхитну мужність, палку любов до України. Вона — одна з тих митців, хто не втратив людської гідності в часи переслідувань, не йшов на компроміс з владою, бо свою позицію поетеса завжди виражала прямо і відкрито: «...не боюсь донощика в трактирі, бо все кажу у вічі королю».
На сьогодні Ліна Костенко — автор понад десяти поетичних книг, серед яких найвідоміші: «Мандрівка серця» (1961), «Над берегами вічної ріки» (1977), «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), «Вибране» (1989), «Річка Геракліта» (2011, вибране, а також нові вірші), «Мадонна перехресть» (2011, нові, а також раніше не друковані вірші); історичних віршованих романів «Маруся Чурай» (1979), «Берестечко» (1999, перевидання 2010), прозового роману «Записки українського самашедшого» (2010) тощо.
Твори української авторки перекладені багатьма мовами світу. Вони неодноразово входили до закордонних антологій і збірників, а також видані окремими книгами.
Ліна Костенко — лауреат престижних премій, зокрема — Міжнародної літературно-мистецької премії імені Олени Теліги (2000), Міжнародної премії Фонду Омеляна і Тетяни Антоновичів, премії імені Франческо Петрарки, якою відзначено її книжку «Ілюстрації» (в перекладі італійською мовою, 1994). У дипломі зазначено : «Спеціальна премія світовій поетесі Ліні Костенко». У 1998 р. у Торонто Л. Костенко здобула найвищу відзнаку Світового конгресу українців — медаль Святого Володимира.
Ліна Костенко — справжній майстер художнього слова. ЇЇ поезія — це приклад самовідданого і шляхетного служіння народові. Вона пробуджує почуття добра і справедливості, творить у людині людину, по — філософськи осмислює зміст життєвих проблем. Філософська лірика Л. Костенко — велика частина поетичного доробку автора. Усі найважливіші філософські питання так чи інакше порушено в її творах: це й питання сенсу людського життя, швидкоплинності часу, діалектики духовного та матеріального.
Вірші
Ліни Костенко:
Повчають :" Не бий на сполох в невідлитий дзвін " ;
Тривожаться: " Чи
нас Господь почує усіх разом,
Коли так просить кожен про
своє " ;
Вселяють
впевненість: " Немає часу на
поразку";
Вчать:
" Поразка - це наука .. ніяка перемога так не
вчитись " ;
Застерігають:
" Здушили сльози – не виходь на люди. Болить душа –
не виявляй на вид " ;
Надихають: " Лиш
храм збудуй, а люди в нього прийдуть " ;
Вчать
ніжності і любові: " Я думаю про Вас. Я знаю, що Ви є,
Моя душа
й від цього Вже світає " .
Душа людини - її крила
"Крила" –
це найвідоміша частина великої поезії Ліни Костенко "Чайка на
крижині". Головне в людині - душа, яка має крила. Духовно багата людина
може все, вона літає, тоді вона вільна і сильна.
А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.
Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.
В цьому, напевно, правда пташина…
А як же людина? А що ж людина?
Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!
Вони, ті крила, не з пуху-пір'я,
А з правди, чесноти і довір'я.
У кого – з вірності у коханні.
У кого – з вічного поривання.
У кого – з щирості до роботи.
У кого – з щедрості на турботи.
У кого – з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.
Людина нібито не літає…
А крила має. А крила має!
Землі немає, то буде небо.
Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.
В цьому, напевно, правда пташина…
А як же людина? А що ж людина?
Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!
Вони, ті крила, не з пуху-пір'я,
А з правди, чесноти і довір'я.
У кого – з вірності у коханні.
У кого – з вічного поривання.
У кого – з щирості до роботи.
У кого – з щедрості на турботи.
У кого – з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.
Людина нібито не літає…
А крила має. А крила має!
