Знаменна дата - 3 березня Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого святкує свій 155-річний ювілей.
Книгозбірня була створена 3 березня 1866 року як Київська публічна бібліотека.
Основу фонду склали приватна книгозбірня письменника і книговидавця Барщевського та пожертви киян. На момент відкриття фонд бібліотеки налічував лише 319 книг у 667 томах та 43 комплекти періодичних видань.
У 1911 році для Київської міської публічної бібліотеки було зведено спеціальну будівлю за проектом архітектора Ебіга Клаве (був визнаний кращим серед 37 проектів, які брали участь у конкурсі). Кошти на будівництво були зібрані киянами через розповсюджену спеціальну облігаційну позику. Книгозбірня є найдавнішою київською спорудою такого призначення, що увійшла до переліку пам’яток архітектури початку ХХ ст. Загалом до 1920-х років своєму існуванню бібліотека багато в чому завдячувала саме своїм меценатам і дарувальникам (урядовцю Володимиру Юзефовичу, професору Київського університету св. Володимира Івану Лучицькому, правнику Миколі Тулубу та ін.), оскільки увага і фінансування з боку влади були мінімальними, а вже наприкінці 1880-х рр. фонд налічував близько 9 тис. назв книжок.
Так, у 1912 р. бібліотека мала 13 244 читачів. За цей же час збільшилися книжковий фонд із 43 тис. до понад 46 тис. томів, штат бібліотеки – з 8 до 18 працівників. У 1913 р. був створений перший картковий абетковий каталог.
Читачами бібліотеки того часу було багато відомих людей, наприклад, М. Булгаков (студент Київського університету св. Володимира, 1909–1916 рр.). Активними її відвідувачами перед Першою світовою війною були члени Київського товариства повітроплавання, авіатори: студент КПІ, а згодом всесвітньо відомий авіаконструктор І. І. Сікорський; знаменитий льотчик, один з піонерів вищого пілотажу П. М. Нестеров та ін..
У важкий період 1917–1921 рр., попри те, що влада у Києві змінювалася 16 разів, бібліотека продовжувала функціонувати. Її фонди збільшилися за рахунок конфіскованих та безгосподарних бібліотек і книжкових крамниць. У 1919 р. у закладі нараховувалося 143,9 тис. книг, брошур, комплектів газет та журналів, а штат збільшено до 30 осіб.
Фонди бібліотеки зростали швидкими темпами, щорічно обсяг нових надходжень становив 15–20 тис. прим. Станом на 01.01.1940 р. фонд налічував 272,53 тис. томів.
У цей період Київська центральна робітнича бібліотека ім. ВКП (б) була наймасовішою книгозбірнею Києва: бібліотеку щоденно відвідували 1,1–1,2 тис. читачів, через що навіть виникали довгі черги до кафедр видачі літератури і читальних залів. У 1933 р. її послугами користувалися 18 тис. читачів, основну частину яких становили робітники та студенти.
У 30-х рр. ХХ ст. бібліотека стала важливим осередком культурно-просвітницького життя в Києві: в ній регулярно проводилися книжково-ілюстративні виставки, літературні вечори і диспути, зустрічі з діячами культури, письменниками, науково-популярні лекції.
Після нападу нацистської Німеччини та її союзників на СРСР фонди бібліотеки не були евакуйовані в тил. Книгозбірня продовжувала працювати фактично до вересня 1941 р., до часу окупації міста. З листопада 1941 р. бібліотека на короткий час навіть відновила обслуговування читачів, але невдовзі німецькою зондеркомандою приміщення було перетворено на збірний пункт, куди завозилися для подальшого сортування і відправлення до Німеччини награбовані культурні цінності із бібліотек, музеїв окупованої України та півдня Росії. Зокрема, з фондів Київської міської бібліотеки (таку назву мала книгозбірня в роки окупації) було вилучено понад 50 тис. прим. найбільш цінних для німців видань. Серед працівників бібліотеки тоді діяла підпільна група на чолі з Т. Марковською.
За кілька годин до вступу Червоної Армії в Київ, у ніч на 06.11.1943 р., німецькими військами було підпалено будівлю книгозбірні. Вогнем повністю знищені всі фонди (близько 300 тис. видань) і майно бібліотеки, а також близько 700 тис. книжок, звезених гітлерівцями з пограбованих бібліотек. Від бібліотеки залишилися лише цегляні стіни (крім тильних) без даху.
У цей складний період здійснювалося відновлення фондів за рахунок надходжень з Держфонду СРСР (32 тис. різних видань), обов’язкових примірників творів друку (12 тис.), так званих безгосподарних фондів, повернення з Німеччини книг, що там вилучалися в рахунок репарацій, тощо.
18.04.1954 р. відбулося офіційне відкриття бібліотеки після реконструкції згорілої споруди книгозбірні, що здійснювалася з весни 1950 р.
У 1954 р. бібліотека почала одержувати платний обов’язковий примірник творів друку СРСР і обсяг її фондів помітно зростав. Загалом на той час вона була однією з найкращих бібліотек України. Ці здобутки стали наслідком важкої наполегливої праці невеликого колективу бібліотеки, який за 10 складних повоєнних років відродив книгозбірню фактично з нуля і досяг показників, що перевищували довоєнні.
Фонди НБУ ім. Ярослава Мудрого – універсальні за змістом, станом на 01.01.2015 р. складають понад 4,7 млн. прим. документів українською, російською, англійською, французькою, німецькою, польською, чеською та іншими європейськими мовами, в т. ч. стародруки, рідкісні, цінні видання, книги з автографами відомих діячів науки, літератури, мистецтва, які хронологічно охоплюють 1804–1937 роки із особистих бібліотек, що були передані як дар українському народові.
Найбільш чисельною є колекція книг та періодичних видань XIX – початку XX ст. (до 1917 р.) з різних галузей знань. Серед них, зокрема, прижиттєві зібрання творів та окремі праці українських діячів історії, науки і культури: В. Винниченка, М. Грушевського, М. Драгоманова, П. Куліша, М. Максимовича, М. Старицького, Лесі Українки, М. Хвильового, І. Франка, Т. Шевченка та ін. Бібліографічною рідкістю є колекція прижиттєвих видань творів українських письменників, які зазнали репресій у радянські часи, а наклади їх видань підлягали вилученню з бібліотечних фондів і знищенню: В. Базилевича, М. Вороного, М. Драй-Хмари, М. Зерова, А. Кримського, В. Підмогильного, Є. Плужника, Г. Шкурупія та інші.
Бібліотека має понад півмільйона документів спеціалізованого фонду 66 мовами світу. Водночас у бібліотеці зібрана колекція рідкісних і цінних книг: стародруки, рукописи, видання кириличного друку, прижиттєві видання та окремі праці визначних українських діячів історії, науки і культури.
Джерела:https://ube.nlu.org.ua
