14 березня - День українського добровольця

Історія свята

14 березня 2014 року 500 бійців-добровольців Самооборони Майдану прибули на полігон Нові Петрівці для формування першого добровольчого батальйону. Потім до них приєдналися ще тисячі людей, які вирушили на Донбас. Новоствореному батальйону присвоїли ім‘я генерала Сергія Кульчицького, який загинув 29 травня 2014 року під час бойових дій у Слов‘янську. Поступово сформувались 32 батальйони територіальної оборони.

Внесок першої хвилі добровольців важко переоцінити, адже на початковому етапі війни Україна зіткнулася з тим, що далеко не всі професійні військові були готові захищати державу. Добровольчі батальйони дали змогу провести мобілізацію і підготувати професійну заміну добробатам.

Феномен добровольців здавна притаманний українцям 

 Одним із перших таких прикладів можна назвати Запорізьку Січ — воєнізовану структуру з добровольчих загонів, які боронили Україну.

 З нової історії України — легіон Українських січових стрільців, що теж формувався винятково на добровольчих засадах, записалося майже 20 тисяч добровольців, але згодом австрійська влада дозволила лише 2500 воякам прийняти присягу і утворити легіон УСС.

Тоді, у 1914 році, так само як і у 2014-му, українські добровольці нічого не мали: вони були найгірше озброєні, взуті й одягнені. Але, попри це, зажили слави відважних вояків. 

Саме тоді на західноукраїнських землях розпочався і потужний волонтерський рух. Власне, місцеве населення одягало й годувало українських добровольців, надсилало на фронт так звані любистки — спеціальні посилки-пакунки. 

Потім було полум’я Другої світової — і знову добровольці першими стали на захист вітчизни.

Але найновіший приклад — це Революція Гідності та початок воєнних дій на сході нашої держави. У ті дні тисячі звичайних українських громадян, кинувши власні справи — навчання, роботу, бізнес, родини, — спершу пішли на майдани країни, висловлюючи протест проти антидержавної політики тодішнього вищого керівництва, а потім зі зброєю в руках першими протистояли озброєній до зубів російській армії. Навесні 2014-го була зафіксована рекордна явка у військкомати. Люди приходили самі, не чекаючи на повістки. Інші — чоловіки й жінки — самоорганізовувались у батальйони й вирушили на Схід.

Завдяки добровольцям — їхній мужності, відданості національним інтересам і щирому патріотизму — вдалося зупинити російського агресора, дати змогу мобілізувати сили в тилу і озброїти армію. Українські добровольці стали гордістю українського народу та водночас головним болем Кремля. Загалом у воєнному конфлікті на Сході України брали участь майже 40 добровольчих батальйонів. Переважна більшість із них згодом перетворилася на військові частини силових структур.