День вишиванки
Сорочку мати сину вишивала
І душу, й серце в вишивку вкладала.
Як пам’яті народної відлунки,
На полотні з’являлись візерунки,
Де кожен хрестик - то життєві миті...
Мережила по білому блакиттю,
І душу, й серце в вишивку вкладала.
Як пам’яті народної відлунки,
На полотні з’являлись візерунки,
Де кожен хрестик - то життєві миті...
Мережила по білому блакиттю,
Лягала ниточка до ниточки мрійливо -
Дитині б долю вишити щасливу,
Щоб оберегом стала для синочка
Руками неньки вишита сорочка.
Дитині б долю вишити щасливу,
Щоб оберегом стала для синочка
Руками неньки вишита сорочка.
автор Анатолій Черняхівський
Для українця вишиванка – не просто одяг. Це щось дуже особливе: особисте, рідне, святе. Вишивка – як символ, який зберігає його коріння, ідентичність, розуміння себе. Це наша історія: міфологія, релігія, давнє мистецтво наших предків, душа нашого народу. Та більше того, у вишивці зашифровано наш генетичний код.
Проаналізувавши старовинні та сучасніші зразки вишивок, можна умовно скласти своєрідний атлас регіонів України за типовими для них візерунками, орнаментами і символами, техніками і кольорами.
Більше дізнатися про вишиванки ти зможеш переглянувши краєзнавчу відеоподорож:
Вікторина до Дня вишиванки