Кращий спосіб
підняти собі настрій, це підняти його іншому.
Марк
Твен
Цікава біографія письменника
Американський письменник, журналіст, громадський діяч
Семюель Ленгхорн Клеменс, відомий у всьому світі як Марк Твен, народився 30 листопада 1835 у сім"ї
американського купця зі штату Теннессі і був шостим із семи дітей.Батьки Твена були корінними американськими поселенцями
англійського походження з домішкою ірландської крові. Джон Клеменс, батько письменника, провінційний юрист, був позбавлений тих практичних аспектів ділка, які були потрібні, щоб досягати успіху в США 1830-1840 років, і сім'я здебільшого бідувала.
У 1839 році Клеменс переїхали в містечко Ганнібал на річці Міссісіпі.
Коли помер батько сімейства в 1847
році, старший син зайнявся виданням газети і Семюел вносив туди свій
непосильний внесок. У 12 років працював помічником у друкарні, займався набором і написанням статтей, а за рік вже редагує гумористичні тексти. З початком громадянської війни у пошуках заробітку двадцятидворічний Клеменс в 1857 р упросив взяти його на судно «щеням», так тоді називали помічника лоцмана.
Вже через якихось два роки, «визубривши» річку вздовж і впоперек, в квітні 1859 році отримав лоцманське свідоцтво і з повним правом став біля штурвала. Значно пізніше, віддаючи належне премудростям науки, він зізнається: "Воістину все на землі суєта суєт, крім лоцманської справи".
Це була важлива глава його життя. 
Щаслива для Твена пора - плавання по Міссісіпі тривала до середини 1861 року, коли він майстерно водив пароплави з вантажами і пасажирами. Пізніше Твен стверджував, гумористично перебільшуючи за своїм звичаєм, що, плаваючи лоцманом, він «пізнав і вивчив всі уявлені типи людської натури, які тільки можна зустріти в художній, біографічній і історичній літературі».
Твен
пишався своєю професією лоцмана, він став майстерним судноводієм і важко сказати,
наскільки могла затягтися його лоцманська кар'єра, якби не війна Півночі і
Півдня. Війна спричинила блокаду річки і зупинила судноплавство на Міссісіпі.
Марк Твен змушений покинути судноплавство і згодом обрав своїм заняттям
журналістику, став професійним письменником, однією з найважливіших
фігур американської культури.
А наші сучасники кажуть, що той, хто бажає дізнатися подробиці сучасного американського життя, може і сьогодні сміливо звертатися до творів Марка Твена і знайде у нього багато важливого й актуального - така проникливість і сила таланту цього великого американця. При цьому Твен завжди залишався самим собою, за висловом Теодора Драйзера «простим безпосереднім генієм», близьким і зрозумілим мільйонам читачів.
Сказане
про Твена найкраще підтверджують його твори. Наприклад, майже автобіографічна повість «Старі часи на Міссісіпі», де письменник ділиться своїми спогадами про роботу лоцмана. Тут він самим докладним чином описує і процес навчання лоцмана-стажиста, і особливості навігації по Міссісіпі, і багато тонкощів лоцманської науки.
Твен
пояснює: «Я так докладно, як справжню науку, розглядаю
лоцманську справу тому, що мені хочеться самим наочним, самим докладним чином
показати вам, наскільки ця наука чудесна...Щоб зрозуміти, яка дивовижна точність потрібна для того, щоб провести великий пароплав по цій темній водної пустелі, треба знати, що судно не тільки має маневрувати між корчами і підводними камінням і потім пройти так близько від острова, що гілки берегових дерев зачіпають його, - треба ще знати, що належить також пройти зовсім поруч із затонулим судном, останки якого в разі зіткнення зірвали б днище обшивки і знищили б у п'ять хвилин на чверть мільйона доларів вантаж і саме судно. Та ще, може бути, і близько ста п'ятдесяти людських життів на додачу!
Є одна здатність, яку лоцман повинен в собі невпинно виховувати, поки вона не досягне абсолютної досконалості. Ця здатність - пам'ять. Він не повинен допускати, щоб йому здавалося те чи інше, він все повинен знати напевно, тому що судноводіння - одна з найточніших наук. Нелегко собі уявити, яке це величезна справа - знати кожну дрібницю протягом усіх двохсот тисяч миль річки, і знати з абсолютною точністю. Він повинен швидко міркувати, швидко приймати рішення і проявляти холоднокровну, спокійну відвагу, непохитну при будь-якій небезпеці...Кмітливість залежить від розуму, у людини повинен бути ґрунтовний запас його - або ж він ніколи не стане хорошим лоцманом. Справжній лоцман пишається своєю професією не менш будь-якого короля ».
Факт залишається фактом: саме Міссісіпі подарувала своєму колишньому лоцманові літературний псевдонім.
Як згадував згодом сам письменник, «Mark twain» - (мірка два) - ходовий термін, який вигукує лотів матрос під час промірів глибин при проходженні мілин. Він означає, що глибина тут сягає двох морських сажнів (близько чотирьох метрів). І, пароплав може безпечно слідувати далі своїм курсом. Так, зі спогадів про роботу лоцманом і виник цей псевдонім.
Міссісіпі подарувала Клеменсу багато яскравих персонажів і цікавих сюжетів. Іскрометний гумор, променистий запал Твена незмінно приковують увагу, викликають глибоку симпатію і повагу. Багато висловлювання Марка Твена давно розійшлися по світу. Люди повторюють його слова, захоплюючись їхньою мудрістю і світлим гумором.
Твен про нашу країну і співвітчизників.
Є в біографії письменника епізод, безпосередньо пов'язаний з нашою країною. У червні 1867 року Твен дізнався про відплиття в Європу пароплава «Квакер-Сіті», на якому американські туристи, повинні були здійснити круїз - морську подорож з екскурсіями і заходу в порти до місць визначних пам'яток. Марк Твен уклав угоду і піднявся на борт судна в якості кореспондента газет «Альта Каліфорнія» і «Нью-Йорк Трибюн» із завданням писати шляхові репортажі.
Вранці 25 серпня 1867 американський пароплав «Квакер Сіті», подолавши близько 10 тисяч миль від Нью-Йорка, побувавши вже в Англії, Франції, Італії та Греції, кинув якір у вугільній гавані Одеського порту для поповнення запасів палива. Так, «Квакер Сіті» зі своїм пасажиром, згодом знаменитим письменником Марком Твеном, став першим круїзним судном на Чорному морі.
Ще в 1844 році, коли Одеса відзначала півстолітній ювілей, в торгівлі були побиті всі рекорди.
Одеса вивезла зерна більше, ніж всі порти США разом узяті, а в Росії з обігу вона поступилася лише Санкт-Петербургу.
Між іншим, саме дотепні подорожні нотатки, які Твен регулярно відправляв з усіх портів в Америку (близько 60 кореспонденцій), принесли йому широку популярність. З подорожніх репортажів склалася книжка, яка стала першою у молодого письменника і названа ним «Простаки за кордоном, або Шлях нових паломників».
Відомо також, що Одеса Твену дуже сподобалася. Знаменитий дотепник відчув її колорит і неповторність. А розмова з одеським босяком залишила таке враження, що він його запам'ятав і відтворив згодом в оповіданні "Без нічого".
Про Одесу Твен сказав так:
"Я багато розмовляв з місцевими просто з дружнього ставлення, і те ж почуття спонукало їх говорити зі мною, і я впевнений, що бесіда доставила задоволення обом сторонам, хоча ніхто з нас не розумів один одного ..."
У 1870 році, на піку успіху від «Простаків за кордоном», Твен одружився на Олівії Ленгдон, у цей період він часто читав лекції в США та Англії. Потім він почав писати гостру сатиру, різко критикуючи американське суспільство і політиків, це особливо помітно у збірці «Життя на Міссісіпі», написаному в 1883 році.
У 1876 році вийшов у світ роман про пригоди хлопчика на ім’я Том Сойєр. Продовженням цього роману стали «Пригоди Гекльберрі Фінна» (1884). Найвідомішим історичним романом Марка Твена є «Принц і жебрак» (1881). Крім літератури, Марка Твена захоплювала наука. Він дружив з Ніколою Теслою і часто бував у його лабораторії.
До своєї смерті в 1910 році він пережив втрату трьох з чотирьох дітей, смерть дружини Олівії. Останні роки Твен перебував у депресії. Сам Твен помер 21 квітня 1910 від стенокардії. За рік до смерті він сказав: «Я прийшов в 1835 році з кометою Галлея, через рік вона знову прилітає, і я розраховую піти разом з нею». Так воно і сталося …
Його будинок у Гартфорді, столиці штату Коннектикут, перетворили на музей. Самого письменника, який за життя видав 43 книги, оголосили національним надбанням Сполучених Штатів.
Цікаві бувальщини Марка Твена
Більшість
творів письменника пов'язане з традиціями народного гумору Америки, що надає
його численним розповідям особливу красу, яскраве емоційне забарвлення. У
самих незначних явищах М. Твен зауважує смішне і про самих повсякденних речах
розповідає винахідливо і дотепно.
Перший заробіток
Видатний американський письменник Марк Твен згадував про те, як у школі вирізав па парті своє ім'я. За це мав платити штраф п'ять доларів або скуштувати ремінця. Батько, дізнавшись про цей випадок, сказав:
- Я не можу допустити, щоб наше ім'я знеславили, прилюдно караючи тебе. Дам тобі п'ять доларів, але відшмагати тебе все ж доведеться.
Після домашньої екзекуції Семюел подумав, що учитель навряд чи так битиме, як це зробив батько, й відмовився платити штраф. Пізніше розповідав: "я витримав удари, але мав п'ять доларів. Це був мій перший заробіток".
Заради компанії
На одному з вечорів у присутності Марка Твена точилися розмови про загробне життя, про рай і пекло.
- Пане Твен, куди б ви хотіли потрапити - до раю чи до пекла? - спитала письменника елегантна дама.
- Ваше запитання збило мене з пантелику, - відповів Марк Твен. - Я, може, віддав би перевагу раю заради клімату А взагалі мені краще було б у пеклі Заради компанії.
Чому я живий
Працюючи редактором газети, Марк Твен одержав поштою досить погані вірші під заголовком "Чому я живий?".
Повертаючи рукопис, Марк Твен відповів авторові:
"Тому, що вірші послали поштою, а не пішли до редакції самі".
Краватка й мотузка
У товаристві, де був Марк Твен, один земельний спекулянт, який розбагатів, грабуючи індійців, вихвалявся тим, що він носить тільки найдорожчий одяг. І, як на доказ, попросив звернути увагу присутніх на його краватку:
- Ось погляньте, ця річ коштує двадцять п'ять доларів.
Марк Твен люто поглянув на нього і промовив:
- Це вірно, в Сполучених Штатах уже так повелося, що найдорожчі краватки носять ті, кому досить було б звичайної мотузки.
ГОСТРЕ СЛОВО ПИСЬМЕННИКА
Як пишуться популярні книги?
— О, це дуже просто! — відповів письменник. — Для цього досить мати папір і перо, а потім без всяких зусиль, можете молоти все, що спаде на думку. А проблема якраз в тому, що на думку спаде.
Працюючи редактором журналу, багато часу письменник витрачав на читання рукописів. Якось, подивившись на переповнену паперами корзину, він, зітхнувши, сказав: — Жаль, що я не був редактором журналу в ті часи, коли люди писали на кам'яних плитах. Яку віллу збудував би я з присланих рукописів.
Марк Твен повернувся із подорожі в Європу. Хтось попросив письменника поділитися своїми враженнями про Францію. Він сказав:
— Там немає зими, немає літа і немає духовності. А так — прекрасна країна.
Одного разу банкір запитав М.Твена:
— Чим пояснити, що у вас багато мозку і так мало грошей?
— Бачите, — відповів знаменитий письменник, — природа любить рівновагу. — В середньому у нас з вами порівну.
АФОРИЗМИ
* Якщо би людина створила людину, вона б стидалася плодів своєї праці.
* Часто буває, що людина, яка ні разу в житті не збрехала, береться судити про те, що правда, а що брехня.
* Дружба — це таке святе, міцне і постійне почуття, яке можна зберегти на все життя, якщо не пробувати просити гроші в борг.
* Буває, що у людини немає поганих звичок, зате є щось гірше.
* Правильно вести себе легше, ніж придумати правила поведінки.
* Він був скромний, як газета, коли возвеличує свої заслуги.
* Жалійте живих, заздріть мертвим.
* Якщо нас не поважають, ми дуже ображені, але в глибині душі ніхто по-справжньому себе не поважає.
* Коли приходить горе, воно само про себе турбується, але щоб відчути всю глибину радості, необхідно з кимсь поділитися нею.
* Людина подібна до місяця — у неї є також темна сторона, яку вона нікому ніколи не показує.
* Клімат залежить від людей, які живуть навколо нас.
* Якщо ти підбереш голодну собаку і зробиш її життя ситим, вона ніколи тебе не вкусить. В цьому принципіальна різниця між собакою і людиною.
