ВСЕСВІТНЬОМУ ДНЮ ВИШИВАНКИ – 15 років!

Зберігаєте культуру – зберігаєте себе!

20 травня ВСЕСВІТНЬОМУ ДНЮ ВИШИВАНКИ – 15 років! Сьогоднішня дата покликана зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу, і кожен охочий може долучитися до святкування, одягнувши вишиванку.
Вишиванка з давніх - давен є основним елементом українського національного одягу. Вишиті візерунками сорочки – відображення цінностей, традицій, культури та історії нашого народу.
День вишиванки не є офіційним святом. 15 років тому, тобто у 2006 році, студентка Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк започаткувала акцію "Всесвітній день вишиванки". 

Дівчина запропонувала студентам одного дня одягнути вишиванки. На цю ініціативу відгукнулося декілька десятків студентів та викладачів факультету. Однак щороку масштаби святкувань зростали й нині День вишиванки відзначають також і за межами нашої держави.
Як уже склалося, цього травневого дня люди намагаються вдягати національне вбрання на роботу, на навчання або ж, наприклад, на зустріч із друзями. Окрім того, за ініціативи тих же студентів, громадських та культурних діячів можуть проводитися концерти, хода, конкурси та ярмарки.

Цікавинки про українську вишиванку
· Здавна для українців вишиванка відігравала не стільки функцію одягу, як була своєрідним оберегом від різного зла. Тому візерунки на сорочках та сукнях наносили на рукави, коміри і поділ.
· Своїми особливими узорами та поєднанням кольорів на вишиванках може похвалитися не лише кожен регіон України, а й навіть окремі села. Сорочки можуть відрізнятися за фасоном, кольором, візерунком.
· Узори вишивки загалом можна поділити на три великі групи: геометричні, рослинні, тваринні та антропоморфні (такий, що нагадує людину) орнаменти. Рослинні традиційно вишивали на жіночому вишитому одязі, геометричні – на чоловічому.
· Існує понад 250 швів, які базуються на 20-ти видах техніки вишивання. Найпопулярнішими є мережання, низь, гладь.
· Раніше вишивання було виключно жіночим заняттям. Перш ніж братися за роботу дівчина зазвичай постилася, молилася і мила руки.
· Надзвичайно тонка вишивка "білим на білому" на натільних сорочках була поширена серед європейської знаті й української шляхти.
· Тривалий час вишивка була своєрідною візиткою людини. За орнаментом і кольорами можна було дізнатися про її вік, сімейний стан, соціальний статус. Приміром, сорочку із вишитими квітами носили лише молоді дівчата.

Українці ніколи не носили вишиванок щодня. У час, коли не було сучасних пральних засобів і пральних машин, а на створення однієї сорочки витрачалися місяці, дуже не практично було щодня красуватися у вишитій сорочці. Цікавим фактом є те, що сорочки для буднів так і називалися – «буденками». Вони зовсім нічим не прикрашалися.
Неймовірно цікавим є факт, що підготовку до вишивки рукодільниці Полтавщини, звідки походить унікальна техніка «білим по білому», розпочинали за 3 роки до початку створення візерунку. Головним, цікавим і найтривалішим процесом ставало вибілювання ниток. Хімічних відбілювачів на кшталт сучасного хлору чи «Vanish» не існувало. А хотілося ж отримати сліпучу білизну морозного візерунка. Тоді полтавські вишивальниці вигадали цікаву річ: розстилати нитки на березі річок у найбільшу спеку. Так 4 стихії (вода-сонце-повітря-земля) заряджали нитки. Та й із практичної точки зору, річка добре відбивала сонячні промені, тому пряжа природно вигорала до білосніжного відтінку.
Вивчайте та зберігайте наші символи й культуру загалом, бо таким чином ви зберігаєте себе. Вивчати історію вишивки, стикаючись із цікавими фактами, – захоплююче заняття.

Вікторина до Всесвітнього дня вишиванки