Неси до людей всі думки,
почуття і слова -
І серце твоє не згорить, не
замовкне, не згасне.
М. Рильський
19 березня класику
української літератури, майстру
української поезії, мудрецю із золотим серцем Максиму Тадейовичу Рильському виповнюється 125
років від дня народження.
Один
з визначних митців України ХХ століття, академік АН УРСР Максим
Тадейович Рильський (1895–1964), увійшов в історію української культури як
поет, автор текстів до музичних творів, мовознавець, перекладач, громадський
діяч, талановитий лібретист, літературний редактор музичних полотен, проповідник
гуманістичних, загальнолюдських цінностей, що не втрачають свого вагомого
значення і сьогодні. Писати Рильський почав рано. Перший його вірш надруковано
1907 року, а перша юнацька збірка поезій «На білих островах» вийшла 1910 року.
Першою вже зрілою, що засвідчила появу видатного поета, була збірка «Під
осінніми зорями» (1918). У літературних колах Максим Рильський належав до
групи «неокласиків» – художньої школи українських поетів, зорієнтованої на
античну класику, на продовження гуманістичних традицій європейської поезії
нового часу.
За свою творчу діяльність Рильський не уникнув нападів офіційної критики, що врешті закінчилися
арештом НКВС у 1931 році, після чого він майже рік просидів у Лук’янівській
в’язниці.Політичний клімат тоталітарної держави обмежував творчу свободу поета.
Його
творче відродження припадає на пам’ятну «відлигу» в житті суспільства, що
почалася в середині 50-х років. Поетичні збірки цього останнього періоду в
житті Максима Рильського – «Троянди й виноград», «Далекі небосхили» (1959),
«Голосіївська осінь» (1959) та інші.
За видатні заслуги в розвитку науки і культури Рильського було обрано
академіком АН УРСР, а згодом і АН СРСР. Він очолював Спілку письменників
України (1943-1946), був директором академічного інституту мистецтва, фольклору
й етнографії.
1972 року постановою Ради Міністрів УРСР була заснована щорічна премія
імені Рильського за найкращий художній переклад.
