"Читаюча шкільна родина – стратегічне завдання бібліотеки"

   З1 до 31 жовтня 2024 року стартує десятий ювілейний    Всеукраїнський місячник шкільних бібліотек під гаслом «Читаюча шкільна родина – стратегічне завдання бібліотеки». 

Читання є невід’ємною частиною людського життя та є підґрунтям освітньої, пізнавальної, інформаційної й професійної діяльності.

Читання книг допомагає отримувати нові знання та розвивати інтелектуальні здібності. На думку вчених, читання є одним з найскладніших завдань для мозку. А що складніші завдання ми перед ним ставимо, то менше відпочинку він має, а отже – то ліпші наші розумові здібності й пам’ять. 

 

Читання - це навичка, складний мозковий процес декодування символів, це як займатися спортом, потрібно докласти багато зусиль і тренувань, щоб виробилася звичка до концентрації і фокусу уваги. Зростання обсягу інформації, яку потрібно засвоїти, потребує підвищення темпу читання, якості та швидкості розуміння прочитаного й ухвалення рішень.

Через книги ми дізнаємось про різні культури, історичні події, наукові відкриття та багато іншого. Це розширює наш кругозір і сприяє розвитку критичного і навички аналітичного мислення, стає основою освіти і провідним умінням для самоосвіти упродовж усього життя.

Читання  розвиває уяву, викликає емоції, знімає стрес, допомагає боротися з депресією.

Читання - це найпопулярніше хобі у світі, хороший читач - це той, хто читає з радістю.

Читання об'єднує нас усіх: учнів, батьків, вчителів. Разом ми будуємо спільноту, де книжка займає особливе місце, де кожен може віднайти своє джерело натхнення, знань і мудрості. Впевнені, що спільна любов до читання допоможе виховати майбутніх лідерів, мрійників та творців.

Висловлюємо щиру вдячність нашим незламним воїнам ЗСУ, які дарують нам можливість продовжувати вчитися, читати, розвиватися в мирних умовах. Завдяки вам, наші захисники, ми маємо шанс будувати майбутнє, навчати дітей і дбати про їхній духовний розвиток. Дякуємо за вашу мужність та самовідданість!

Запрошуємо учнів, вчителів, батьків долучитися до проведення місячника шкільних бібліотек та стати активними користувачами бібліотеки.  Разом ми – читаюча шкільна родина!

Трагедія Бабиного яру - вічна біль і вічна пам'ять

БАБИН ЯР. Біль поза часом.                                                           Голокост – важка незагоєна рана в історії України в Другій світовій війні. Про масові розстріли 29-30 вересня 1941року на околиці Києва вперше надрукували інформацію в газеті "Известия" 19 листопада 1941 року. Тоді, за даними газети, "німці стратили 52 тисячі євреїв". За нинішніми даними українського фонду "Пам'ять Бабиного Яру" та київського Музею Великої Вітчизняної війни, у Яру загинуло більше людей, ніж в Освенцимі. У перші п'ять днів розстрілів, з 29 вересня до 3 жовтня 1941 року - від 200 тисяч до 486 тисяч осіб. Врятувалися з Яру – 29. За їхніми словами, люди вірили, що їх виганяють у Палестину. Їх послали на смерть 9 київських равинів: "Після санобробки всі євреї та їхні діти як елітна нація будуть переправлені в безпечні місця." Віруючі повірили пастирям.

     Серед розстріляних - євреї, українські націоналісти, військовополонені, комуністи, підпільники, три київські циганські табори, душевнохворі з найближчої лікарні ім. Павлова. Їхніми тілами заповнили Бабин Яр, що тягнувся на 3,5 кілометра…
Рейхскомісар України Еріх Кох приурочив розстріли у Бабиному Яру до єврейського Судного дня, під час якого Бог записує кожного у Книгу Життя. Судячи з даних німецьких архівів, планувалося знищення 50 тисяч людей. Але в місті опинилися ще й польські біженці та бійці військових частин, розбитих під Києвом 17 вересня. Сотні тисяч людей, які покірно йшли на смерть, змусили гітлерівців переорієнтуватися - навпроти Яра поставили кулемет, він прострочував людей, змішуючи мертвих і живих.
      У матеріалах Нюрнберзького процесу розстріли в Яру називалися "утилізація золота", "фабрика" Бабиного Яру поставила фюреру валізи коштовностей». Перед розстрілом багато загиблих ковтали коштовності, їхні трупи спалювали, а золу просіювали, як золотоносний пісок.
     Розстріли тривали 104 тижні - по вівторках та суботах, більшість закатованих були євреями. Серед республік Україна зазнала найбільших втрат мирного населення – 3 898 567 осіб. Це дані 1943 року, затверджені Надзвичайною державною комісією зі встановлення та розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників.
      Над братською могилою поставили хрест і єврейський семисвічник-менору. До нього покладають квіти. Загиблим присвятили Книги пам'яті. Врятованих назвали Праведниками світу.
      Сьогоднішній «рашистський» режим став спадкоємцем нацистів Другої світової війни, 01березня 2022 року росія нанесла ракетний удар по меморіалу Бабин Яр, окрім руйнувань комплексу загинуло п’ятеро мирних людей. Схиляємо голови у скорботі за навіки полеглими.

Віртуальна виставка «Бабин Яр у пошуках пам'яті» Документальний фільм

 https://memory.kby.kiev.ua/

65 років Мирославу Дочинцю - найпопулярнішому автору сьогодення

ЛІТЕРАТУРНА ВІТАЛЬНЯ ВЕРЕСНЯ

"Не питай, чому почалася війна. Війна не просить дозволу ввійти в життя будь-якої людини чи народу. Не питай, коли закінчиться війна. Плекай у собі дух боротьби. Не питай, що таке перемога. Перемагай у собі безнадію, відчай і страх смерті." ( М. Дочинець).

Мирослав Іванович Дочинець (03. 09. 1959, м. Хуст Закарпатської обл.) - відомий український письменник, журналіст, філософ, публіцист, видавець, Шевченківський лауреат численних літертурних премій і відзнак. Він упевнено займає провідне місце в списку найпопулярніших авторів сьогодення, а його твори б'ють рейтинги продажів. Більшість його книжок стали бестселерами. І не лише в Україні, а й за кордоном. Його книги чіпляють за живе будь-якого читача."Розмовляти, писати і думати тільки Украінською - нині це наш другий фронт. А може, й - перший. Ані п‘яді територіі Мови здавати не можна. Ця війна - без поступок і розведень. Війна на життя або смерть Украіни." - написав Мирослав у 2020.

Народився майбутній прозаїк третього вересня 1959 року в освіченій родині вчителів.Батько Іван Юрійович закінчив із відзнакою філософський факультет Київського університету, але мусив учителювати в школі-інтернаті й ПТУ, оскільки відбув шість років ГУЛАГу за націоналізм. Мати викладала географію. Батьки дуже вплинули на світогляд юного Дочинця та привили йому любов до української мови. Тому не дивно, що мрія стати письменником у маленького Мирослава з’явилася ще в шестирічному віці. Вже в шостому класі його роботи друкувалися у шкільних виданнях, а в дев’ятому — принесли йому перемогу в літературному конкурсі юних майстрів слова. "Письменництво я обрав ще давно, у дитинстві, до знання абетки воно мене зачаровувало. Я готовий був слухати народні казки, оповідки неймовірно. Це була, напевно, генетична впізнаваність. Відтак книжки відкрили мені інший світ.", - згадував Мирослав Дочинець в одному з інтерв'ю. Навчався на факультеті журналістики Львівського національного університету ім.І.Франка.Одружений, має дітей, внуків.

Творча діяльність та книги Мирослава Дочинця

У 1989 р. вийшла перша книга - "Гірчичне зерно". За рік Мирослав Дочинець заснував у Мукачеві газету "Новини Мукачева", яка завдяки своїй демократичній спрямованості швидко набула популярності. Працював кореспондентом багатьох газет. Друкувався в численних часописах. У 1998 р. Мирослав Дочинець заснував у Мукачеві видавництво "Карпатська вежа", у якому як головний редактор і директор підготував і видав упродовж десяти років понад 300 видань українських авторів і понад 20 своїх творів.
За свою супервідому книжку - "Многії літа. Благії літа", у якій опрацював записи Андрія Ворона і виклав його секрети довголіття і заповіді, як прожити довго в радості та щасті, Мирослав Дочинець був нагороджений премією "Книга року-2010". Не менше привертають увагу читачів і такі книги Мирослава Дочинця, як "Вічник. Сповідь на перевалі духу", "Криничар" та "Горянин. Води Господніх русел". Ці твори влучно називають трьома духовними братами.

Пише Мирослав Дочинець не лише для дорослих, так для дитячої аудиторії письменник написав: «Бранець Чорного Лісу», «В’язень замку Паланок», «Напутні дари – для дітвори». А про свою творчість говорить:: "Кожного разу, починаючи книгу, до кінця я навіть не знаю, чим вона закінчиться. Чесне слово! Я живу серед своїх героїв, вони ведуть мене за собою та щоразу чогось вчать. Тобто кожен роман – це конспект певного духовного піднесення.".
Прозою українського письменника все більше цікавляться за кордоном, його роботи перекладаються на іноземні мови, зокрема англійську, польську, словацьку, італійську та навіть японську. Також в лондонському студентському театрі було розіграно п’єсу за сюжетом твору "Вічник".

Влучні вислови, яскраві образи та життєві мудрості — ось чим приваблюють книги Мирослава Дочинця.Про власний світогляд, моральні принципи, відношення до життя і людей письменник промовляє вустами своїх героїв.

Цитати письменника Мирослава Дочинця:

• «Люби життя таким, яким воно є. І воно полюбить тебе такого»;
•  «Виховуй волю розуму і спокій душі. Це – щастя»;
• «Людяність – це коли ти ставиш себе на місце інших і враховуєш у першу чергу їх інтереси»;
•  «Світ є таким, яким ти його бачиш, а не таким, як бачить сусіда і показує телевізор. Вір своїм очам і своєму розуму. Нехай не бентежать твоєї душі і не плутають твоїх кроків чужі погляди. Живи власною головою. Але правду і мудрість здобудеш лише в розмовах і міркуваннях з іншими людьми».
• Коли ми сягнемо кінця свого тривку, єдине, що матиме якусь вагу, – се та любов, яку ми віддали й дістали. У своїй подорожі в наступний світ єдине, що ми зможемо взяти з собою, – се любов. Єдина річ, яку залишимо в сьому світі, – се любов. Якщо її немає, то померлі забуті ще до смерті…
  

"Що я тільки не рахував у житті. Будні дні і вихідні, побачення і пробачення, кілометри і квадратні метри, увагу метрів і заздрість недругів, прочитані книжки і написані книжки, номінації і вакцинації, побачені країни і переплиті моря, звучні вподобайки і тихі лайки, роки і стажі, кроки і візити, і, звичайно, гроші, і часом калорії, і з часом пульс… А тепер рахую снаряди і дрони, прильоти і відльоти, збиття і попадання, здавання і захоплення, дні без світла і ночі з надією.", - Мирослав Дочинець.

Нагороди та відзнаки

Мирослав Дочинець нагороджений золотим хрестом «Козацька слава» та медаллю Української Православної Церкви «За благодійність». За плідну і самобутню творчу діяльність письменник відзначений літературними преміями, у тому числі трьома міжнародними. У 2012 стає володарем відзнаки «Золотий письменник України», літературної премії «Ярославів Вал» та премії імені Юрія Мейгеша. У 2014 році за романи «Криничар» та «Горянин» удостоєний Національної премії України імені Тараса Шевченка. У 2016 за книги «Синій зошит. Аркуші днів світящих» та «Лад» став лауреатом премії «Українська книжка року» у номінації «За видатні досягнення у галузі художньої літератури».

Із джерел: https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=14107

https://pmg.ua/dosie/16253-dochynec-myroslav-ivanovych

Онлайн-бібліотека KnigoGo.com.ua - пропонує скачати книги Мирослава Дочинця в різних форматах: txt (тхт), fb2 (фб2), rtf, epub. В повному зібранні творів ви знайдете прозу та поезію, ті твори, які ви вже, можливо, читали, і ті, про які навіть не чули.

Детальніше на:https://knigogo.top/pismenniki/myroslav-dochynets/

Книги Мирослава Дочинця: