Сторінки
- Головна сторінка
- Про шкільну бібліотеку
- Нормативні документи шкільної бібліотеки
- Електронні підручники на 2024-2025 н.р.
- Пам'ятки читачам
- Віртуальні бібліотеки
- Нові надходження
- Поради батькам
- Бібліографічні покажчики
- Методичні рекомендації бібліотекаря
- Віртуальні виставки, інтерактивні плакати
- Мультимедійні презентації
- Інтернет посилання на нововведені програмні твори 2-9 класи
- Участь у Всеукраїнському конкурсі «Шкільна бібліотека» 2020
- Скарбничка досвіду
- Інтелектуальні ігри, пазли
- Календар знаменних і пам’ятних дат на 2024-2025 н.р.
- Книги - ювіляри
- Бібліотека - вчителю
- Шкільна медіатека
Пошук у блозі
Бій під Крутами в історичній пам’яті
День Соборності України - символ незалежності, єдності та державності
У цей день на площі перед Софією Київською було урочисто проголошено злуку Української і Західноукраїнської народних республік. Це історичний акт об’єднання українських земель в одній державі, що увінчав соборницькі прагнення українців, розділених кордонами тогочасних імперій.
І навіть зараз, незважаючи на часткову окупацію наших земель, ми зостаємось єдиною нацією. В цей день, 22 січня, через трохи більше ніж століття після проголошення Акта Злуки, ми об’єднані як ніколи у відстоюванні своєї незалежності і державності. А після перемоги над російським агресором Україна остаточно затвердить свою соборність.
20 січня — День вшанування захисників Донецького аеропорту
19 січня 2015 року бойовики зуміли підірвати перші колони,
які тримали перекриття аеропорту. А 20 січня вони підірвали інші колони
й перекриття обвалилося. Цього дня були найбільші втрати серед українських
захисників під час оборони ДАПу — загинуло 48 бійців.
Самі «кіборги» говорять про 244, а не 242 дні оборони ДАПу. Адже після того, як новий термінал був повністю зруйнований, на території летовища ще знаходилися українські бійці. Вони утримували позицію «Пожарка» у пожежному депо, що було між терміналом і диспетчерською вежею аеропорту, забезпечуючи відхід зі зруйнованого ДАПу. Захисниками цієї позиції командував Максим Ридзанич із позивним «Адам».
Це була група відчайдухів із 90-го аеромобільного батальйону. Снайпери Віталій Зварич «Рекс», Володимир Коляда «Живчик», Максим Абдуразаков «Абдулла», Анатолій Левчук «Фокс», кулеметники Віктор Левицький «Жмеринка» та ще один боєць із позивним «Вовк» стали останнім бойовим підрозділом, який вийшов із ДАП. Українські захисники відбили дві атаки противника. Ворог намагався виманити їх із пожежного депо – вів переговори, начебто від імені комбата Олега Кузьміних, який на той момент уже був у полоні. Але «Адам» розкусив намір ворога. Ввечері, обходячи своїх, він попередив, що зранку може бути атака. Запропонував: хто хоче, може піти до зруйнованої вежі та здатися в полон. Усі відмовилися. Командир усміхнувся: «Згоден, хлопці. Краще вмерти людиною, чим животіти покидьком». Саме цей підрозділ ще два дні у повному оточенні боронив позицію «Пожарка» і останнім вийшов з території Донецького аеропорту. Наступного дня його захисники почали вихід з ДАПу через його повне руйнування і неможливість подальшого утримання.Ми пам’ятаємо усіх захисників України, вдячні живим
та вшановуємо пам’ять загиблих! Вічна Слава Героям!
джерело:https://www.telegraf.in.ua/popular/101362
8 січня - 90 років від Дня народження Василя Симоненка
Серед відомих імен - поетична легенда «шістдесятників» Василь Симоненко.
Він увійшов в історію української літератури як визначна постать боротьби за державний суверенітет України 2-ї половини ХХ ст.
8 січня виповнюється 90 років від Дня народження видатного українського митця.
Важливою зброєю поета в період тоталітаризму було слово. Він користувався ним дуже сміливо, за що і був знищений. Василь Симоненко помер (фактично загинув після побоїв у відділку міліції) у 28 років та знову і знову воскресає у своїх віршах, в щоденникових думках, в спогадах друзів і однодумців, в пошані майбутніх поколінь. Творчість Симоненка — не лише народна, національна, а й пророча. В ній переплітаються жорсткі та правдиві оцінки як минулого, так і сьогодення з майбутнім. За своє коротке життя він встиг написати безліч шедеврів, які стали класикою української літератури.
В пам'ять про видатного митця згадуємо фрагменти його творів:
Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди
І орди завойовників-заброд!
Ви, байстрюки катів осатанілих,
Не забувайте, виродки, ніде:
Народ мій є! В його волячих жилах
Україно, ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова...
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.
Ради тебе перли в душу сію,
Ради тебе мислю і творю...
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю.
Усвідомив ницість тодішньої влади, її дій та глибоку трагедію скоєного:
https://24tv.ua/education/vasil-simonenko-tsitati-virshi-pro-lyubov-do-batkivshhini-yaki_n2723724
https://24tv.ua/education/vasil-simonenko-tsitati-virshi-pro-lyubov-do-batkivshhini-yaki_n2723724
"Нема нічого страшнішого за необмежену владу в
руках обмеженої людини".
Про свій стиль творчості говорив, що "є в мені щось від діда Тараса і прадіда Сковороди", а "поезія – це прекрасна мудрість".
Україно! Ти для мене диво!
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік.
"Лебеді материнства" чи не найвідоміше напуття:
Симоненко понад усе цінував життя та прагнення зробити щось більше, тому варто взяти за гасло його вислови:
- "Щасливий той, хто хоче мало від життя: він ніколи не розчарується в ньому"
- "Живе той, хто не живе для себе, хто для других виборює життя".
Пишаймося тим, що маємо таких українців!