}

Пошук у блозі

Бій під Крутами в історичній пам’яті

Інформаційна медіа година    Крути – важка важлива перемога 
                                                                  "Історія – це не стільки минуле, скільки наше майбутнє".          Крути – одна з трагічних і водночас легендарних сторінок в історії визвольної боротьби 1917-1921 років. Під Крутами 29 січня 1918 відбувся бій більшовицьких військ генерала Муравйова із загонами УНР. Місце бою - поле біля залізничної станції Крути (Чернігівщина, за 130 км від Києва). 4-тисячній російській армії протистояло близько 600 українських вояків, із яких понад три сотні – національно свідомі київські студенти і гімназисти. Чому цей бій змінив хід новітньої історії України? Дізнавайтесь у подкасті #Подіїзісторії 

Пам’ятаймо про тих, хто боровся за рідну землю й за становлення української державності!

День Соборності України - символ незалежності, єдності та державності

22 січня 1919 року ввійшло до національного календаря як велике державне свято – День Соборності України. Це свято нагадує нам, що Україна неподільна, немає окремої Східної чи Західної України. У нас є одна держава і ми єдиний її народ!

У цей день на площі перед Софією Київською було урочисто проголошено злуку Української і Західноукраїнської народних республік. Це історичний акт об’єднання українських земель в одній державі, що увінчав соборницькі прагнення українців, розділених кордонами тогочасних імперій.
І навіть зараз, незважаючи на часткову окупацію наших земель, ми зостаємось єдиною нацією. В цей день, 22 січня, через трохи більше ніж століття після проголошення Акта Злуки, ми об’єднані як ніколи у відстоюванні своєї незалежності і державності. А після перемоги над російським агресором Україна остаточно затвердить свою соборність.

20 січня — День вшанування захисників Донецького аеропорту

Ця подія відбулася 10 років тому і стала прикладом мужності, незламної волі та бойового духу для багатьох тисяч українських воїнів, які одинадцятий рік захищають Україну від рашистської навали. «Кіборги» вписали золоту сторінку військової слави в історію нашої Батьківщини. У 2015 році їх подвиг порівнювали з подвигом захисників Брестської фортеці 1941-го, нагадуючи, що вона протрималася близько тижня, і лише окремі осередки опору залишалися в ній протягом місяця. Також порівнювали із захисниками Сталінграду, хоча ті обороняли місто лише чотири місяці. За запеклістю боїв у руїнах нового термінала ця битва була схожою з битвами Другої світової.

Хронологія легендарної битви
Перші бої українських військових з російськими окупантами та їх найманцям у Донецькому аеропорту розпочалися у травні 2014 року. У ніч з 16 на 17 січня 2015 року до нового термінала ДАПу прорвалося підкріплення з 90-го окремого аеромобільного батальйону у складі 15 десантників, які одразу вступили у бій. 17 січня «кіборги» відбили у бойовиків частину території аеропорту, завдавши їм втрат, та змогли евакуювати 23 поранених бійців та вивезти тіла трьох загиблих.

19 січня 2015 року бойовики зуміли підірвати перші колони, які тримали перекриття аеропорту. А 20 січня вони підірвали інші колони й перекриття обвалилося. Цього дня були найбільші втрати серед українських захисників під час оборони ДАПу — загинуло 48 бійців. Саме тому 20-го січня 2015 року вважається днем завершення героїчної оборони аеропорту. 

Самі «кіборги» говорять про 244, а не 242 дні оборони ДАПу. Адже після того, як новий термінал був повністю зруйнований, на території летовища ще знаходилися українські бійці. Вони утримували позицію «Пожарка» у пожежному депо, що було між терміналом і диспетчерською вежею аеропорту, забезпечуючи відхід зі зруйнованого ДАПу. Захисниками цієї позиції командував  Максим Ридзанич із позивним «Адам».

 Це була група відчайдухів із 90-го аеромобільного батальйону. Снайпери Віталій Зварич «Рекс», Володимир Коляда «Живчик», Максим Абдуразаков «Абдулла», Анатолій Левчук «Фокс», кулеметники Віктор Левицький «Жмеринка» та ще один боєць із позивним «Вовк» стали останнім бойовим підрозділом, який вийшов із ДАП. Українські захисники відбили дві атаки противника. Ворог намагався виманити їх із пожежного депо – вів переговори, начебто від імені комбата Олега Кузьміних, який на той момент уже був у полоні. Але «Адам» розкусив намір ворога. Ввечері, обходячи своїх, він попередив, що зранку може бути атака. Запропонував: хто хоче, може піти до зруйнованої вежі та здатися в полон. Усі відмовилися. Командир усміхнувся: «Згоден, хлопці. Краще вмерти людиною, чим животіти покидьком». Саме цей підрозділ ще два дні у повному оточенні боронив позицію «Пожарка» і останнім вийшов з території Донецького аеропорту. Наступного дня його захисники почали вихід з ДАПу через його повне руйнування і неможливість подальшого утримання.

Кіборги, які захищали ДАП у 2014-2015 роках, стали символом незламності українського духу та відданості Батьківщині. А також прикладом для тих, хто боронив Маріуполь, Бахмут, Соледар, Авдіївка, Часів Яр, Торецьк, Вуглегірськ, Куп’янськ, Вовчанськ, Курахове, Покровськ….
 Хоча захисникам цих українських фортець у 2022-2025 роках було та наразі є набагато важче, ніж захисникам ДАПУ у 2014-2015. Адже по них наносили й зараз наносять удари важкою артилерією, РСЗВ, ракетами, авіацією, КАБами та дронами. Але вони під час повномасштабного вторгнення вже майже три роки стримують натиск рашистської нечисті. Сили оборони України — це багатотисячна армія «кіборгів», яка дивує увесь світ.

Ми пам’ятаємо усіх захисників України, вдячні живим та вшановуємо пам’ять загиблих! Вічна Слава Героям!

джерело:https://www.telegraf.in.ua/popular/101362

8 січня - 90 років від Дня народження Василя Симоненка

 Україна викарбує на золотих скрижалях імена відважних синів своїх, аби прийдешні покоління пишалися ними…
Серед відомих імен - поетична легенда «шістдесятників» Василь Симоненко.
Він увійшов в історію української літератури як визначна постать боротьби за державний суверенітет України 2-ї половини ХХ ст.

8 січня виповнюється 90 років від Дня народження видатного українського митця.
Важливою зброєю поета в період тоталітаризму було слово. Він користувався ним дуже сміливо, за що і був знищений. Василь Симоненко помер (фактично загинув після побоїв у відділку міліції) у 28 років та знову і знову воскресає у своїх віршах, в щоденникових думках, в спогадах друзів і однодумців, в пошані майбутніх поколінь. Творчість Симоненка — не лише народна, національна, а й пророча. В ній переплітаються жорсткі та правдиві оцінки як минулого, так і сьогодення з майбутнім. За своє коротке життя він встиг написати безліч шедеврів, які стали класикою української літератури.

В пам'ять про видатного митця згадуємо фрагменти його творів:

Він дотримувався позиції – "Я – Українець! Ось і вся моя автобіографія!"
 
Вірш "Де зараз ви кати мого народу?" не втратив гостроти та актуальності й зараз, коли триває війна в Україні:
Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди
І орди завойовників-заброд!
Ви, байстрюки катів осатанілих,
Не забувайте, виродки, ніде:
Народ мій є! В його волячих жил
ах
Козацька кров клекоче і гуде!

Україно, ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова...
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.

Ради тебе перли в душу сію,
Ради тебе мислю і творю...
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю.
 

У
свідомив ницість тодішньої влади, її дій та глибоку трагедію скоєного
:
усвідомив ницість влади її дій та глибоку трагедію скоєного
https://24tv.ua/education/vasil-simonenko-tsitati-virshi-pro-lyubov-do-batkivshhini-yaki_n2723724
усвідомив ницість влади її дій та глибоку трагедію скоєного
https://24tv.ua/education/vasil-simonenko-tsitati-virshi-pro-lyubov-do-batkivshhini-yaki_n2723724

"Нема нічого страшнішого за необмежену владу в руках обмеженої людини".

 

Про свій стиль творчості говорив, що "є в мені щось від діда Тараса і прадіда Сковороди", а "поезіяце прекрасна мудрість"

 

Україно! Ти для мене диво!

І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік.

"Лебеді материнства" чи не найвідоміше напуття:

Симоненко понад усе цінував життя та прагнення зробити щось більше, тому варто взяти за гасло його вислови: 

- "Щасливий той, хто хоче мало від життя: він ніколи не розчарується в ньому"

 - "Живе той, хто не живе для себе, хто для других виборює життя".



 

 

 

 


Пишаймося тим, що маємо таких українців!