13 листопада - 170 років від дня народження британського письменника шотландського походження Роберта Луїса Стівенсона (1850 – 1894), автора всесвітньо відомих пригодницьких романів і
повістей, засновника і теоретика неоромантизму, літературного критика,
поета.
Народився письменник 13 листопада 1850 року в столиці Шотландії, «місті вітрів» – Единбурзі, в сім'ї інженера. По материнській лінії він походив зі старовинного шотландського роду Белфурів. З самого дитинства Стівенсон був оточений любов’ю і турботою трьох відданих йому людей: батька, матері і няні, якій, за його власним визнанням, він був зобов’язаний тим, що став письменником. На третьому році життя Роберт перехворів на бронхіт, внаслідок чого у нього розвинувся туберкульоз, саме тому протягом усього свого життя він ніколи не почував себе цілком здоровим.
Можливо, саме ці важкі випробування навчили Стівенсона цінувати життя, радіти кожному прожитому дню і намагатися бути щасливим. Здавалося б, у нього не було шансів стати в майбутньому автором одного з найвідоміших пригодницьких романів, адже, зважаючи на стан здоров’я, він не мав можливості вести активний спосіб життя. Але якщо не можна по-справжньому відправитися в морську подорож – тоді на допомогу приходять мрії і фантазія! І вже у п’ятнадцять років на кошти батька Роберт Стівенсон надрукував свою першу книгу – історичне дослідження «Пентландське повстання».Після закінчення школи у 1867 році Роберт вступив до Единбурзького університету, завершивши навчання у 1875-му. Через погіршення стану здоров’я і за порадою лікарів у цей період Стівенсон багато подорожує. Маючи гостре око і талант сходитись з людьми, він веде свої подорожні нотатки, які були опубліковані у 1873 році. Від цього часу і до самої смерті письменник щороку публікуватиме бодай один новий твір.
У 1883 році з’явився роман «Острів скарбів», який приніс автору
світову славу і зразу ж став класикою пригодницької літератури для
підлітків. Реакція читачів була несподіваною – автора буквально закидали
листами з проханням назвати точні координати острова, адже там, на їхню
думку, залишилися скарби. Наївні сучасники так і не змогли повірити, що
події роману – плід фантазії автора.
Згодом з-під його пера з’явилися романи «Викрадений» (1886), «Власник Баллантре» (1889), які зміцнили славу письменника як майстра цікавого сюжету. Йому також належать пригодницькі романи «Чорна стріла» (1888), «Катріона» (1893), у яких автор використовує історичний матеріал. Але історія для Стівенсона лише фон, на якому він зображує гострі драматичні ситуації та характери мужніх людей.
Стівенсон був також і чудовим поетом, про що свідчать віршовані
збірники, що вийшли з-під його пера: «Дитячий квітник віршів» (1885) та
«Балади» (1890). До речі, один із його віршів – «Вересовий мед» (1880),
став окрасою англійської поезії. Стівенсон відомий також як драматург, літературний критик та
публіцист. Його перу належать, зокрема, «Начерки про добре знайомих людей
і книги», «Спогади і портрети» та ін.
У січні 1890 року письменник поселився на острові Самоа, сподіваючись, що в теплому кліматі здоров'я його зміцніє. Живучи тут, він вивчав місцевий фольклор, дружив з мешканцями острова, вів записи, а в 1893 році вийшла збірка його оповідань під назвою «Вечірні розмови на острові». Туземці шанобливо ставились до Стівенсона, називаючи його Тузітала ‒ Оповідач. До речі, на Самоа оповідачів прирівнювали до вождів.
Письменник включився в боротьбу за права місцевого населення й отримав на цій ниві славу серед аборигенів. Він став національним героєм Самоа. З тих пір його ім'ям на Західному Самоа називають готелі і вулиці, ресторани . На жаль, ні любов тубільців, для яких подружжя Стівенсонів улаштувало у своїй віллі лікарню, ні ненависть колонізаторів, ні благодатний клімат не допомогли письменнику.
На превеликий жаль, життя письменника на острові було недовгим. Третього грудня 1894 року Роберт Стівенсон помер. Згідно із заповітом, його поховали на вершині гори Веа.
Роберт Стівенсон - це людина-легенда. Він прожив лише сорок чотири роки, але навіть зі своєї біографії зумів створити захоплюючий роман. За роки своєї не такої вже й тривалої літературної діяльності Стівенсон написав понад тридцять художніх творів. Недарма в одному з листів він писав, що для нього «життя - це література».
Справжні письменники – люди особливої долі. Вони лишають прийдешнім поколінням свою легенду, віру і мрію, надихають на високі ідеали. Роберт Луїс Стівенсон засвідчив свою приналежність до них – власним життям і творами.