185 років від дня народження Марка Твена

Кращий спосіб підняти собі настрій, це підняти його іншому.

Марк Твен

Цікава біографія письменника

Американський письменник, журналіст, громадський діяч Семюель Ленгхорн Клеменс, відомий у всьому світі як Марк Твен, народився 30 листопада 1835 у сім"ї американського купця зі штату Теннессі і був шостим із семи дітей.Батьки Твена були корінними американськими поселенцями англійського походження з домішкою ірландської крові. Джон Клеменс, батько письменника, провінційний юрист, був позбавлений тих практичних аспектів ділка, які були потрібні, щоб досягати успіху в США 1830-1840 років, і сім'я здебільшого бідувала. 

У 1839 році Клеменс переїхали в містечко Ганнібал на річці Міссісіпі. 

Коли помер батько сімейства в 1847 році, старший син зайнявся виданням газети і Семюел вносив туди свій непосильний внесок. У 12 років працював помічником у друкарні, займався набором і написанням статтей, а за рік вже редагує гумористичні тексти. З початком громадянської війни у пошуках заробітку двадцятидворічний Клеменс в 1857 р упросив взяти його на судно «щеням», так тоді називали помічника лоцмана.

Вже через якихось два роки, «визубривши» річку вздовж і впоперек, в квітні 1859 році отримав лоцманське свідоцтво і з повним правом став біля штурвала. Значно пізніше, віддаючи належне премудростям науки, він зізнається: "Воістину все на землі суєта суєт, крім лоцманської справи".

Це була важлива глава його життя. 

Щаслива для Твена пора - плавання по Міссісіпі тривала до середини 1861 року, коли він майстерно водив пароплави з вантажами і пасажирами. Пізніше Твен стверджував, гумористично перебільшуючи за своїм звичаєм, що, плаваючи лоцманом, він «пізнав і вивчив всі уявлені типи людської натури, які тільки можна зустріти в художній, біографічній і історичній літературі».

Твен пишався своєю професією лоцмана, він став майстерним судноводієм і важко сказати, наскільки могла затягтися його лоцманська кар'єра, якби не війна Півночі і Півдня. Війна спричинила блокаду річки і зупинила судноплавство на Міссісіпі. Марк Твен змушений покинути судноплавство і згодом обрав своїм заняттям журналістику, став професійним письменником, однією з найважливіших фігур американської культури.

А наші сучасники кажуть, що той, хто бажає дізнатися подробиці сучасного американського життя, може і сьогодні сміливо звертатися до творів Марка Твена і знайде у нього багато важливого й актуального - така проникливість і  сила таланту цього великого американця. При цьому Твен завжди залишався самим собою, за висловом Теодора Драйзера «простим безпосереднім генієм», близьким і зрозумілим мільйонам читачів. 

Сказане про Твена найкраще підтверджують його твори. Наприклад, майже автобіографічна  повість «Старі часи на Міссісіпі», де письменник ділиться своїми спогадами про роботу лоцмана. Тут він самим докладним чином описує і процес навчання лоцмана-стажиста, і особливості навігації по Міссісіпі, і багато тонкощів лоцманської науки.

Твен пояснює: «Я так докладно, як справжню науку, розглядаю лоцманську справу тому, що мені хочеться самим наочним, самим докладним чином показати вам, наскільки ця наука чудесна...Щоб зрозуміти, яка дивовижна точність потрібна для того, щоб провести великий пароплав по цій темній водної пустелі, треба знати, що судно не тільки має маневрувати  між корчами і підводними камінням і потім пройти так близько від острова, що гілки берегових дерев зачіпають його, - треба ще знати, що належить також пройти зовсім поруч із затонулим судном, останки якого в разі зіткнення зірвали б днище обшивки і знищили б у п'ять хвилин на чверть мільйона доларів вантаж і саме судно. Та ще, може бути, і близько ста п'ятдесяти людських життів на додачу!

Є одна здатність, яку лоцман повинен в собі невпинно виховувати, поки вона не досягне абсолютної досконалості. Ця здатність - пам'ять. Він не повинен допускати, щоб йому здавалося те чи інше, він все повинен знати напевно, тому що судноводіння - одна з найточніших наук. Нелегко собі уявити, яке це величезна справа - знати кожну дрібницю протягом усіх двохсот тисяч  миль річки, і знати з абсолютною точністю. Він повинен швидко міркувати, швидко приймати рішення і проявляти холоднокровну, спокійну відвагу, непохитну при будь-якій небезпеці...

Кмітливість залежить від розуму, у людини повинен бути ґрунтовний запас його - або ж він ніколи не стане хорошим лоцманом. Справжній лоцман пишається своєю професією не менш будь-якого короля ».

Факт залишається фактом: саме Міссісіпі подарувала своєму колишньому лоцманові літературний псевдонім. 

 Як згадував згодом сам письменник, «Mark twain» - (мірка два) - ходовий термін, який вигукує лотів матрос під час промірів глибин при проходженні мілин. Він означає, що глибина тут сягає двох морських сажнів (близько чотирьох метрів). І, пароплав може безпечно слідувати далі своїм курсом. Так, зі спогадів про роботу лоцманом і виник цей псевдонім.

Міссісіпі подарувала Клеменсу багато яскравих персонажів і цікавих сюжетів. Іскрометний гумор, променистий запал Твена незмінно приковують увагу, викликають глибоку симпатію і повагу. Багато висловлювання Марка Твена давно розійшлися по світу. Люди повторюють його слова, захоплюючись їхньою мудрістю і світлим гумором. 

Твен про нашу країну і співвітчизників.

Є в біографії письменника епізод, безпосередньо пов'язаний з нашою країною. У червні 1867 року Твен дізнався про відплиття в Європу пароплава «Квакер-Сіті», на якому американські туристи, повинні були здійснити круїз - морську подорож з екскурсіями і заходу в порти до місць визначних пам'яток. Марк Твен уклав угоду і піднявся на борт судна в якості кореспондента газет «Альта Каліфорнія» і «Нью-Йорк Трибюн» із завданням писати шляхові репортажі.

Вранці 25 серпня 1867 американський пароплав «Квакер Сіті», подолавши близько 10 тисяч миль від Нью-Йорка, побувавши вже в Англії, Франції, Італії та Греції, кинув якір у вугільній гавані Одеського порту для поповнення запасів палива. Так, «Квакер Сіті» зі своїм пасажиром, згодом знаменитим письменником Марком Твеном, став першим круїзним судном на Чорному морі.

Ще в 1844 році, коли Одеса відзначала півстолітній ювілей, в торгівлі були побиті всі рекорди. 

Одеса вивезла зерна більше, ніж всі порти США разом узяті, а в Росії з обігу вона поступилася лише Санкт-Петербургу.

Між іншим, саме дотепні подорожні нотатки, які Твен регулярно відправляв з усіх портів в Америку (близько 60 кореспонденцій), принесли йому широку популярність. З подорожніх репортажів склалася книжка, яка стала першою у молодого письменника і названа ним «Простаки за кордоном, або Шлях нових паломників».

Відомо також, що Одеса Твену дуже сподобалася. Знаменитий дотепник відчув її колорит і неповторність. А розмова з одеським босяком залишила таке враження, що він його запам'ятав і відтворив згодом в оповіданні "Без нічого".

Про Одесу Твен сказав так: 

"Я багато розмовляв з місцевими просто з дружнього ставлення, і те ж почуття спонукало їх говорити зі мною, і я впевнений, що бесіда доставила задоволення обом сторонам, хоча ніхто з нас не розумів один одного ..."

У 1870 році, на піку успіху від «Простаків за кордоном», Твен одружився на Олівії Ленгдон, у цей період він часто читав лекції в США та Англії. Потім він почав писати гостру сатиру, різко критикуючи американське суспільство і політиків, це особливо помітно у збірці «Життя на Міссісіпі», написаному в 1883 році. 

У 1876 році вийшов у світ роман про пригоди хлопчика на ім’я Том Сойєр. Продовженням цього роману стали «Пригоди Гекльберрі Фінна» (1884). Найвідомішим історичним романом Марка Твена є «Принц і жебрак» (1881). 

Крім літератури, Марка Твена захоплювала наука. Він дружив з Ніколою Теслою і часто бував у його лабораторії. 

До своєї смерті в 1910 році він пережив втрату трьох з чотирьох дітей, смерть дружини Олівії. Останні роки Твен перебував у депресії. Сам Твен помер 21 квітня 1910 від стенокардії. За рік до смерті він сказав: «Я прийшов в 1835 році з кометою Галлея, через рік вона знову прилітає, і я розраховую піти разом з нею». Так воно і сталося …

Його будинок у Гартфорді, столиці штату Коннектикут, перетворили на музей. Самого письменника, який за життя видав 43 книги, оголосили національним надбанням Сполучених Штатів.

 

  Цікаві бувальщини Марка Твена

Більшість творів письменника пов'язане з традиціями народного гумору Америки, що надає його численним розповідям особливу красу, яскраве емоційне забарвлення. У самих незначних явищах М. Твен зауважує смішне і про самих повсякденних речах розповідає винахідливо і дотепно.

Перший заробіток

Видатний американський письменник Марк Твен згадував про те, як у школі вирізав па парті своє ім'я. За це мав платити штраф п'ять доларів або скуштувати ремінця. Батько, дізнавшись про цей випадок, сказав:

- Я не можу допустити, щоб наше ім'я знеславили, прилюдно караючи тебе. Дам тобі п'ять доларів, але відшмагати тебе все ж доведеться.

Після домашньої екзекуції Семюел подумав, що учитель навряд чи так битиме, як це зробив батько, й відмовився платити штраф. Пізніше розповідав: "я витримав удари, але мав п'ять доларів. Це був мій перший заробіток".

Заради компанії

На одному з вечорів у присутності Марка Твена точилися розмови про загробне життя, про рай і пекло.

- Пане Твен, куди б ви хотіли потрапити - до раю чи до пекла? - спитала письменника елегантна дама.

- Ваше запитання збило мене з пантелику, - відповів Марк Твен. - Я, може, віддав би перевагу раю заради клімату А взагалі мені краще було б у пеклі Заради компанії.

Чому я живий

Працюючи редактором газети, Марк Твен одержав поштою досить погані вірші під заголовком "Чому я живий?".

Повертаючи рукопис, Марк Твен відповів авторові:

"Тому, що вірші послали поштою, а не пішли до редакції самі".

Краватка й мотузка

У товаристві, де був Марк Твен, один земельний спекулянт, який розбагатів, грабуючи індійців, вихвалявся тим, що він носить тільки найдорожчий одяг. І, як на доказ, попросив звернути увагу присутніх на його краватку:

- Ось погляньте, ця річ коштує двадцять п'ять доларів.

Марк Твен люто поглянув на нього і промовив:

- Це вірно, в Сполучених Штатах уже так повелося, що найдорожчі краватки носять ті, кому досить було б звичайної мотузки.

ГОСТРЕ СЛОВО ПИСЬМЕННИКА

 Як пишуться популярні книги?

— О, це дуже просто! — відповів письменник. — Для цього досить мати папір і перо, а потім без всяких зусиль, можете молоти все, що спаде на думку. А проблема якраз в тому, що на думку спаде.

Працюючи редактором журналу, багато часу письменник витрачав на читання рукописів. Якось, подивившись на переповнену паперами корзину, він, зітхнувши, сказав: — Жаль, що я не був редактором журналу в ті часи, коли люди писали на кам'яних плитах. Яку віллу збудував би я з присланих рукописів.

Марк Твен повернувся із подорожі в Європу. Хтось попросив письменника поділитися своїми враженнями про Францію. Він сказав:

— Там немає зими, немає літа і немає духовності. А так — прекрасна країна.

Одного разу банкір запитав М.Твена:

— Чим пояснити, що у вас багато мозку і так мало грошей?

— Бачите, — відповів знаменитий письменник, — природа любить рівновагу. — В середньому у нас з вами порівну.

АФОРИЗМИ

* Якщо би людина створила людину, вона б стидалася плодів своєї праці.

* Часто буває, що людина, яка ні разу в житті не збрехала, береться судити про те, що правда, а що брехня.

* Дружба — це таке святе, міцне і постійне почуття, яке можна зберегти на все життя, якщо не пробувати просити гроші в борг.

* Буває, що у людини немає поганих звичок, зате є щось гірше.

* Правильно вести себе легше, ніж придумати правила поведінки.

* Він був скромний, як газета, коли возвеличує свої заслуги.

* Жалійте живих, заздріть мертвим.

* Якщо нас не поважають, ми дуже ображені, але в глибині душі ніхто по-справжньому себе не поважає.

* Коли приходить горе, воно само про себе турбується, але щоб відчути всю глибину радості, необхідно з кимсь поділитися нею.

* Людина подібна до місяця — у неї є також темна сторона, яку вона нікому ніколи не показує.

* Клімат залежить від людей, які живуть навколо нас.

* Якщо ти підбереш голодну собаку і зробиш її життя ситим, вона ніколи тебе не вкусить. В цьому принципіальна різниця між собакою і людиною.

До Дня пам’яті жертв голодомору «Збережи пам'ять. Збережи правду»

27 листопада 2020 року напередодні Всеукраїнської акції “Запали свічку пам’яті померлим від голоду» приуроченій 87-й річниці Голодомору 1932-1933 років в Україні,

в Охтирській ЗОШ І-ІІ ступенів №9 відбулася бібліотечна година-реквієм «Збережи пам'ять. Збережи правду». 

Під час заходу учні зачитували вірші, спогади свідків - охтирчан тієї страшної трагедії, переглянули відеофільм Українського інституту національної пам’яті «Голодомор, як відповідь на селянські повстання», познайомилися з виставкою  книг, які  розповідають  про події голодомору. 

 З учителем історії Черниш Ю.І. присутні згадали сумні сторінки історії нашої країни та віддали данину пам’яті усім тим хто став жертвами Голодомору 1932-1933 рр. запаливши Свічку Пам’яті, як символ скорботи  і пам’яті про мільйони життів наших співвітчизників. Якщо народ Пам’ятає своє Минуле, то він має своє Майбутнє!!!

Тож нехай свічка поминальна і свічка надії зіллються в одне полум’я, полум’я віри в краще майбутнє.

 

28 листопада запрошуємо кожну українську сім'ю о 16-й годині приєднатися до Всеукраїнської акції «Запали свічку пам’яті усім померлим від голоду». 

День Гідності та Свободи

 День Гідності та Свободи - 21 листопада

21 листопада сьомий рік поспіль Україна відзначає День Гідності та Свободи, що об’єднав дві знакові події у новітній історії країни – Помаранчеву революцію 2004 року та Революцію Гідності 2013 року. Свято встановлено «з метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного і майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку XXI століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року - лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору…» (Указ Президента України Петра Порошенка за № 872/2014 «Про День Гідності та Свободи» від 13 листопада 2014 року)... 

Метою запровадження пам’ятної дати стало донесення до сучасного і майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку XXI століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору. 

З чого все почалося: 22 листопада 2004 року – початок Помаранчевої революції в Україні, загальнонаціональних протестів, мітингів та інших акцій громадянської непокори. Останньою краплею стало оголошення Центральною виборчою комісією результатів другого туру президентських виборів. Через фальсифікації під час голосування і підрахунку голосів Віктор Янукович випередив Віктора Ющенка. Українці тоді вперше вийшли на Майдан і добилися повторних виборів. Через рік, у листопаді 2005 року, Ющенко заснував свято – День Свободи.

Згодом, наступним Президентом України став Віктор Янукович. Він скасував День Свободи і об’єднав його з Днем Соборності Указом від 30 грудня 2011 року.

У листопаді 2013 року перші активісти вийшли у центр Києва  - Майдан,  з протестом проти скасування угоди про Асоціацію з ЄС.  Незабаром їх було вже 1500, а 24 листопада – понад 100 тисяч прихильників євроінтеграції. Протести відбулися також у Львові та Харкові. Потім відбувся загальностудентський страйк, а 29 листопада на Євромайдані влаштували великий мітинг із закликами до відставки уряду та дострокових виборів у парламент.

Кривавою стала ніч на 30 листопада. Тоді для розгону майданівців злочинна влада застосувала силу. І це був тільки початок. 

Протести перетворилися з проєвропейських на антиурядові та стали значно масштабнішими.

18-20 лютого – пік Революції гідності. Відбулися криваві сутички в центрі Києва, підпалено Будинок профспілок та вбито багатьох євромайданівців, які стали Героями Небесної сотні.

У ніч з 21 на 22 лютого Янукович втік з України, а Росія незабаром анексувала Крим та без оголошення війни вторглася на Донбас.

Події, що відбувались з нашим суспільством на зламі 2013/14 років, мали доленосне значення для України та українців. Це надзвичайно важкий період та іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи.

Помаранчева революція та Революція Гідності об’єднали вільних громадян – справжніх патріотів України навколо демократичних цінностей. Злочинна влада не встояла перед силою духу та прагненням до свободи, які продемонстрували українці під час цих драматичних, але надзвичайно важливих подій.

Цей день – символ боротьби і перемоги, символ єднання заради найвищих ідеалів цивілізованого світу.

Пишаймося нашими співвітчизниками, які всупереч жорстокому тиску антидемократичного режиму об’єдналися і відстояли своє право на вибір достойного життя. Наслідки тих подій ми відчуваємо на собі й досі, хоча б тому, що боротьба за суверенітет і територіальну цілісність наразі й досі не завершена. 

                                                                         (джерело: сайт "ICTV", Черкаська обласна бібліотека для дітей)

Читати книжки з теми:

"Майдан від першої особи. Регіональний вимір. випуск 3"

https://drive.google.com/file/d/1_9nPeTQCrnKrIJrd7jnXdMPoTsa6PMAA/view?usp=sharing

"Майдан від першої особи. 45 історій революції Гідності"

https://drive.google.com/file/d/1HX1KKi9W3zHCAJ3cnCrMWOKg12WcmpVq/view?usp=sharing

 

Інтерактивний плакат  «Україна – територія гідності та свободи», до річниці початку подій на майдані Незалежності, буде для вас корисним і надихне на дослідження найновішої історії України.

Всесвітній день дитини

20 листопада світова спільнота відзначає  Всесвітній день дитини, в саме в цей день  1959 року XIV сесією Генеральної Асамблеї ООН була ухвалена Декларація прав дитини, а в 1989 році - Конвенція про права дитини.Наразі її ратифікували 193 країни.

Як зазначається в документі, кожна дитина має право на освіту, право на здоров’я і належну медичну допомогу, право на ім’я та громадянство. Кожна дитина має право зростати у турботливому родинному середовищі та бути захищеною від жорстокого поводження та насильства.

Переглянувши мультиплікаційне відео "Про порушення прав казкових героїв", ви - діти переконаєтеся, що свої права необхідно знати і вміти їх правильно реалізовувати. 

https://youtu.be/AwTkn8Jyg3A

Андрій Кокотюха – відомий український письменник ювіляр

 17 листопада відзначає 50-річний ювілей сучасний український письменник Андрій Кокотюха. 

Андрій Анатолійович Кокотюха  народився в 1970 році в м. Ніжині. Перший  художній  твір – бойовик  із  життя  лісових  звірят ;) написав  у  віці  7 років. Власне, «художні»  якості  цього  твору  досі  ніким  не  оцінені. До  12  років  читав і  писав  лише  казки. Мріяв  стати  бібліотекарем!  Працював  збиральником  меблів, різноробочим  та  муляром  на  будівництві. Закінчив  факультет  журналістики  Київського  університету ім. Т. Шевченка. Після  урочистого  отримання  диплому  відразу  почав  мати  справу  с пресою: три  місяці  продавав  газети  й  журнали  в електричках)

Перше оповідання було опубліковане 1987 року. У  1991  році  написав  повість «Шлюбні  ігрища  жаб», завдяки  якій  став  одним  з  відомих  сучасних  українських  письменників. У  2012  році  отримав  відзнаку  «Золотий  письменник  України» – як  автор, чий  сукупний  тираж  перейшов  позначку   200   тисяч  примірників. Кокотюха – цікавий  дядечко! Наприклад,   він   крутий читач) За  рік  може  прочитати  до  90  книг! Обов’язкове  правило  письменника – читати  100  сторінок  в  день.

 А   ще… він  справжнісінький  Шумахер  серед  письменників! Детектив “Таємне  джерело” Андрій  Кокотюха   написав  за  28  днів! За  4 години  може  написати  20  тисяч знаків, це  32  сторінки  в  книзі !!! Кокотюха – такий   собі  Universal  Soldier ! Сам  він  каже  так: «…я усюди працюю, мене не  годує  література, годує  кіно, телебачення, журналістика».  От  ви  в  курсі, що  Кокотюха  писав  сценарій  для  реаліті - шоу  «Голос країни»?..На  каналі  ICTV  писав сценарії  для документального фільму «Кримінальні  історії»?.. Брав участь  у «Паралельному світі»  на СТБ?… От  і  ми  ні сном  ні  духом))) Про  що  пише? Здогадайтеся з назв творів;) Пише і спілкується  він  розкуто, незалежно,«стьобно - гостро»;)) 

Кокотюха – трудоголік, строчить без передиху, має моторний стиль. Вигадливий. Дотепний. Відгуки  про Кокотюху, м’яко кажучи, неоднозначні. Тут  і  позитива,  і  негатива  доста) Але… позитивні  все одно  лідирують ! А  негативні  добряче пасуть  задніх) Взагалі  то, щоб  мати  свою  думку, треба вигадливого Кокотюху  читати!

Таємниця козацького скарбу

https://royallib.com/book/kokotyuha_andry/tamnitsya_kozatskogo_skarbu.html

Стою на позиції, що читання само по собі є процесом обов’язковим, так само, як фізична культура обов’язкова, і їсти кожен день теж обов’язково. Шкільна програма, так само як і вузівська, повинна заохочувати до вивчення і до популяризації літератури і читання як такого, а не фокусуватися на окремих авторах... я вважаю, що вчити думати важливіше, ніж змушувати читати того чи іншого автора по програмі, бо це не точна наука, де 2х2=4, це гуманітарна дисципліна, де дуже багато відтінків. І треба, щоб люди, гуманітарії вчилися думати самі, і якщо вони стануть потім педагогами – вчили думати інших, давали вибір і альтернативу. В цьому я бачу культурну освіту кожної людини. 

І якщо аудиторія вимагає історичних романів, я не можу не торкатися таких тем.Будь-яку книгу я пишу з кінця.  Спочатку я придумую фінал, а потім пишу, чим ця історія могла б початися. Танцюю, як закінчую чергову книгу.

Людина народжена вільною, і ситуація несвободи для неї дика. Існують універсальні формули, які українцям теж не чужі, а це –любов, боротьба і перемога...

170 років від дня народження британського письменника шотландського походження Роберта Луїса Стівенсона

 13 листопада - 170 років від дня народження британського письменника шотландського походження Роберта Луїса Стівенсона (1850 – 1894), автора всесвітньо відомих пригодницьких романів і повістей, засновника і теоретика неоромантизму, літературного критика, поета.

                            Народився письменник 13 листопада 1850 року в столиці Шотландії, «місті вітрів» – Единбурзі, в сім'ї інженера. По материнській лінії він походив зі старовинного шотландського роду Белфурів. З самого дитинства Стівенсон був оточений любов’ю і турботою трьох відданих йому людей: батька, матері і няні, якій, за його власним визнанням, він був зобов’язаний тим, що став письменником. На третьому році життя Роберт перехворів на бронхіт, внаслідок чого у нього розвинувся туберкульоз, саме тому протягом усього свого життя він ніколи не почував себе цілком здоровим.

Можливо, саме ці важкі випробування навчили Стівенсона цінувати життя, радіти кожному прожитому дню і намагатися бути щасливим. Здавалося б, у нього не було шансів стати в майбутньому автором одного з найвідоміших пригодницьких романів, адже, зважаючи на стан здоров’я, він не мав можливості вести активний спосіб життя. Але якщо не можна по-справжньому відправитися в морську подорож – тоді на допомогу приходять мрії і фантазія! І вже у п’ятнадцять років на кошти батька Роберт Стівенсон надрукував свою першу книгу – історичне дослідження «Пентландське повстання».

                                Після закінчення школи у 1867 році Роберт вступив до Единбурзького університету, завершивши навчання у 1875-му. Через погіршення стану здоров’я і за порадою лікарів у цей період Стівенсон багато подорожує. Маючи гостре око і талант сходитись з людьми, він веде свої подорожні нотатки, які були опубліковані у 1873 році. Від цього часу і до самої смерті письменник щороку публікуватиме бодай один новий твір.

                    У 1883 році з’явився роман «Острів скарбів», який приніс автору світову славу і зразу ж став класикою пригодницької літератури для підлітків. Реакція читачів була несподіваною – автора буквально закидали листами з проханням назвати точні координати острова, адже там, на їхню думку, залишилися скарби. Наївні сучасники так і не змогли повірити, що події роману – плід фантазії автора.

Згодом з-під його пера з’явилися романи «Викрадений» (1886), «Власник Баллантре» (1889), які зміцнили славу письменника як майстра цікавого сюжету. Йому також належать пригодницькі романи «Чорна стріла» (1888), «Катріона» (1893), у яких автор використовує історичний матеріал. Але історія для Стівенсона лише фон, на якому він зображує гострі драматичні ситуації та характери мужніх людей.

Стівенсон був також і чудовим поетом, про що свідчать віршовані збірники, що вийшли з-під його пера: «Дитячий квітник віршів» (1885) та «Балади» (1890). До речі, один із його віршів – «Вересовий мед» (1880), став окрасою англійської поезії. Стівенсон відомий також як драматург, літературний критик та публіцист. Його перу належать, зокрема, «Начерки про добре знайомих людей і книги», «Спогади і портрети» та ін.

У січні 1890 року письменник поселився на острові Самоа, сподіваючись, що в теплому кліматі здоров'я його зміцніє. Живучи тут, він вивчав місцевий фольклор, дружив з мешканцями острова, вів записи, а в 1893 році вийшла збірка його оповідань під назвою «Вечірні розмови на острові». Туземці шанобливо ставились до Стівенсона, називаючи його Тузітала ‒ Оповідач. До речі, на Самоа оповідачів прирівнювали до вождів.  

Письменник включився в боротьбу за права місцевого населення й отримав на цій ниві славу серед аборигенів. Він став національним героєм Самоа. З тих пір його ім'ям на Західному Самоа називають готелі і вулиці, ресторани . На жаль, ні любов тубільців, для яких подружжя Стівенсонів улаштувало у своїй віллі лікарню, ні ненависть колонізаторів, ні благодатний клімат не допомогли письменнику.

                              На превеликий жаль, життя письменника на острові було недовгим. Третього грудня 1894 року Роберт Стівенсон помер. Згідно із заповітом, його поховали на вершині гори Веа.

                               Роберт Стівенсон - це людина-легенда. Він прожив лише сорок чотири роки, але навіть зі своєї біографії зумів створити захоплюючий роман. За роки своєї не такої вже й тривалої літературної діяльності Стівенсон написав понад тридцять художніх творів. Недарма в одному з листів він писав, що для нього «життя - це література».

Справжні письменники – люди особливої долі. Вони лишають прийдешнім поколінням свою легенду, віру і мрію, надихають на високі ідеали. Роберт Луїс Стівенсон засвідчив свою приналежність до них – власним життям і творами.

Книжкова виставка ай – стопер: «Українська мова – мова вічної землі, українське слово – слово вічного народу»

 

До Дня української писемності та мови організована книжкова  виставка ай – стопер для учнів 4-9 класів. Цікава науково-популярна література мовознавчої тематики, і яскраво оформлений інформаційний  плакат, швидко привернули  до себе увагу присутніх, а бібліографічний огляд проведений біля книжкової виставки  бібліотекарем, сподобався відвідувачам бібліотеки. Учні ознайомились із сучасними мовознавчими словниками, енциклопедіями та посібниками, які є у фонді шкільної бібліотеки.

Подальша  доля  нашої  мови  залежить  від  нас!
Від  того, як буде  рідне  слово  бриніти   в  нашій  душі, як  воно  буде  жити  в  ній. Тож  вболівайте  за  рідне  слово, за  рідну  мову, вірте  в  її  чарівну  силу!