9 березня - День народження Тараса Шевченка

  

Інформаційний дайджест

 В Україні та інших країнах світу відзначають  207-ту річницю з дня народження великого українського поета, художника і мислителя Тараса Шевченка. Так, Він – Геній. Прометей. Кобзар. 

Надзвичайно талановитий український поет і художник, прозаїк і етнограф, Тарас Григорович Шевченко народився 9-го березня (за старим стилем 25-го лютого) 1814-го року в сім’ї кріпосного селянина, який мешкав у селі Моринці, Київської губернії, що нині є Черкаською областю. Не важко здогадатися, що за народженням він був таким же рабом, як і батьки, які незабаром покинули його, залишивши хлопчину самому давати собі раду. І сирота, завдячуючи своєму таланту і примхам долі, пройшов довгий і тяжкий життєвий шлях від бідного кріпака до Кобзаря українського народу.

На сьогодні поезію Тараса Шевченка перекладено більш ніж ста мовами світу. На території від Бразилії до Китаю встановлено 1384 пам’ятники Кобзареві. Більшість з них — 1256 — розташовані на території України, майже півтори сотні розмістились у 35 країнах світу. Нині в Україні 164 населені пункти названі на честь Тараса Шевченка. Один із 300 кратерів Меркурія отримав ім’я Тараса Григоровича. Діаметр кратера Т. Г. Шевченко — 137 кілометрів.

А ще, Шевченко перше за все, був доброю, щирою, надзвичайно талановитою людиною, яка прагнула кохання, любила модний одяг, вечорниці і танці. "Його страшенно любили. Він був позитивний, світився, сіяв добро, співав, сміявся, любив людей і цю любов випромінював на всі боки. Тому йому були раді в усіх найкращих будинках від Санкт-Петербурга до Оренбурга, і всі намагалися йому якось допомогти".

За своє коротке життя, а прожив Тарас Григорович 47 років і один день, Шевченко сповна наситився стражданнями, серед яких були й результати власних помилок, але не міг не жадати того, до чого прагнемо всі ми — простих людських цінностей: життя і свободи, самореалізації й добробуту, миру і поваги. Його творчість — це його душа. У своїх творах він був чесний і добрий, ярий і нескінченно багатий.

Знаменита книга віршів, пісень і поем талановитого письменника "Кобзар" донині є знаковою для українців у всьому світі. Багато віршів Шевченка покладені на музику. Тому сьогодні для вас топ композицій, які дійсно викликають непередавані відчуття і нереальні емоції.

Тартак – Косар. За словами Олександра Положинського, до цього аудіотвору він і його команда йшли довго. Але в один прекрасний момент, майже спонтанно, з'явилася пісня "Косар". У цій композиції музикантам вдалося зберегти пізнаваний тартаковський стиль і текст Тараса Григоровича звучить тут цілком природно.

Хочу ЩЕ! – Тополя. Сюжет кліпу "Тополя" демонструє сумну історію кохання, у якій дівчина відпустила свого коханого на війну, а він не повернувся з фронту.

Мандри – Думи мої. Ось така візуалізація реггі-композиції на один з найвідоміших віршів Кобзаря. Вийшло душевно, але не сумно. Кліп, до речі, створений за мотивами живопису, малюнків, графіки і рукописів Тараса Григоровича.

"Шевченко — митець, який відкрив для української нації двері в безкінечність. Саме він є гарантом нашої вічності…", — сказав Микола Жулинський.

Значення постаті Тараса Шевченка для українського народу переоцінити неможливо. Існує багато різних Шевченків: шкільний Шевченко, модерний Шевченко, адміністративний Шевченко, космічний Шевченко, богорівний Шевченко… Справжній Шевченко – не на плакатах і біл-бордах, навіть не в книжках, — а в наших серцях, у кожного — Шевченко свій, близький і особливий.

Для багатьох поколінь українців — і не тільки українців — Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, в нас. Та це не лише ілюзія. Шевченко як явище велике й вічне — невичерпний і нескінченний. У рядках, адресованих нам, сучасникам, завжди знаходимо слова вічної істини. Актуальні настанови та перестороги. Треба лише вдуматись у зміст, прочитати крізь рядки все, що написано від душі, крізь час.

І нехай Шевченко такий рідний і невичерпний, залишається завжди поруч особливо сьогодні, коли Україна будує власний дім — незалежну, демократичну, суверенну державу. Пам’ятаймо заклик поета до усіх українців:

Борітеся — поборете,

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас сила

І воля святая!

Джерело:  www.armyfm.com.ua © 2021

https://www.rbc.ua/ukr/styler/segodnya-den-rozhdeniya-shevchenko-top-pesen

До уваги вчителів - предметників конкурсний відбір підручників 8 класу до 11 березня

 
Конкурсний відбір підручників 8 класу.

 Повторне видання підручників 8 класу для ознайомлення і вибору автора підручника посилання на сайт:

https://lib.imzo.gov.ua/konkurs-pdruchnikv/konkursniy-vdbr-pdruchnikv-8-klasu/

1. Українська мова 8 клас

2. Українська література 8 клас 

3. Зарубіжна література 8 клас 

4. Іноземна мова (англійська) 8 клас 

5. Іноземна мова (німецька) 8 клас 

6. Іноземна мова (французька) 8 клас 

7. Іноземна мова (іспанська) 8 клас

8. Мистецтво 8 клас 

9. Алгебра 8 клас 

10. Геометрія 8 клас

11. Біологія 8 клас 

12. Географія 8 клас

13. Хімія 8 клас 

14. Фізика 8 клас

15. Основи здоров'я 8 клас

Ювілей дня - 155 років Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого

Знаменна дата - 3 березня Національна  бібліотека України імені Ярослава Мудрого святкує свій 155-річний ювілей.

Книгозбірня була створена 3 березня 1866 року як Київська публічна бібліотека.

Її фундаторами стали відомі громадські діячі і просвітителі, київське дворянство та купецтво: граф Олексій Бобринський (цукрозаводчик  та  меценат), книготорговці Василь Барщевський та Семен Літов,  колишній  київський  губернатор Фундуклей, відомий поміщик-українофіл, меценат Григорій Галаган, купці Бродський, Горовіц, Ліббе та ін.

Основу фонду склали приватна книгозбірня письменника і книговидавця Барщевського та пожертви киян. На момент відкриття фонд бібліотеки налічував лише 319 книг у 667 томах та 43 комплекти періодичних видань.

У 1911 році для Київської міської публічної бібліотеки було зведено спеціальну будівлю за проектом архітектора Ебіга Клаве (був визнаний кращим серед 37 проектів, які брали участь у конкурсі). Кошти на будівництво були зібрані киянами через розповсюджену спеціальну облігаційну позику. Книгозбірня є найдавнішою київською спорудою такого призначення, що увійшла до переліку пам’яток архітектури початку ХХ ст. Загалом до 1920-х років своєму існуванню бібліотека багато в чому завдячувала саме своїм меценатам і дарувальникам (урядовцю Володимиру Юзефовичу, професору Київського університету св. Володимира Івану Лучицькому, правнику Миколі Тулубу та ін.), оскільки увага і фінансування з боку влади були мінімальними, а вже наприкінці 1880-х рр. фонд налічував близько 9 тис. назв книжок.

 Так, у 1912 р. бібліотека мала  13 244 читачів. За цей же час збільшилися книжковий фонд із 43 тис. до понад 46 тис. томів, штат бібліотеки – з 8 до 18 працівників. У 1913 р. був створений перший картковий абетковий каталог.

Читачами бібліотеки того часу було багато відомих людей, наприклад, М. Булгаков (студент Київського університету св. Володимира, 1909–1916 рр.). Активними її відвідувачами перед Першою світовою війною були члени Київського товариства повітроплавання, авіатори: студент КПІ, а згодом всесвітньо відомий авіаконструктор І. І. Сікорський; знаменитий льотчик, один з піонерів вищого пілотажу П. М. Нестеров та ін..

У важкий період 1917–1921 рр., попри те, що влада у Києві змінювалася 16 разів, бібліотека продовжувала функціонувати. Її фонди збільшилися за рахунок конфіскованих та безгосподарних бібліотек і книжкових крамниць. У 1919 р. у закладі нараховувалося 143,9 тис. книг, брошур, комплектів газет та журналів, а штат збільшено до 30 осіб.

Зі встановленням радянської влади відбулися зміни в діяльності бібліотеки. Нетривалий період вона мала статус губернської та назву Київська губернська. Із 1923 р. знову набула статусу міської, мала назву Київська центральна робітнича бібліотека ім. ВКП (б).

Фонди бібліотеки зростали швидкими темпами, щорічно обсяг нових надходжень становив 15–20 тис. прим. Станом на 01.01.1940 р. фонд налічував 272,53 тис. томів.

У цей період Київська центральна робітнича бібліотека ім. ВКП (б) була наймасовішою книгозбірнею Києва: бібліотеку щоденно відвідували 1,1–1,2 тис. читачів, через що навіть виникали довгі черги до кафедр видачі літератури і читальних залів. У 1933 р. її послугами користувалися 18 тис. читачів, основну частину яких становили робітники та студенти.

У 30-х рр. ХХ ст. бібліотека стала важливим осередком культурно-просвітницького життя в Києві: в ній регулярно проводилися книжково-ілюстративні виставки, літературні вечори і диспути, зустрічі з діячами культури, письменниками, науково-популярні лекції.

 Після нападу нацистської Німеччини та її союзників на СРСР фонди бібліотеки не були евакуйовані в тил. Книгозбірня продовжувала працювати фактично до вересня 1941 р., до часу окупації міста. З листопада 1941 р. бібліотека на короткий час навіть відновила обслуговування читачів, але невдовзі німецькою зондеркомандою приміщення було перетворено на збірний пункт, куди завозилися для подальшого сортування і відправлення до Німеччини награбовані культурні цінності із бібліотек, музеїв окупованої України та півдня Росії. Зокрема, з фондів Київської міської бібліотеки (таку назву мала книгозбірня в роки окупації) було вилучено понад 50 тис. прим. найбільш цінних для німців видань. Серед працівників бібліотеки тоді діяла підпільна група на чолі з Т. Марковською.

За кілька годин до вступу Червоної Армії в Київ, у ніч на 06.11.1943 р., німецькими військами було підпалено будівлю книгозбірні. Вогнем повністю знищені всі фонди (близько 300 тис. видань) і майно бібліотеки, а також близько 700 тис. книжок, звезених гітлерівцями з пограбованих бібліотек. Від бібліотеки залишилися лише цегляні стіни (крім тильних) без даху.

У цей складний період здійснювалося відновлення фондів за рахунок надходжень з Держфонду СРСР (32 тис. різних видань), обов’язкових примірників творів друку (12 тис.), так званих безгосподарних фондів, повернення з Німеччини книг, що там вилучалися в рахунок репарацій, тощо.

18.04.1954 р. відбулося офіційне відкриття бібліотеки після реконструкції згорілої споруди книгозбірні, що здійснювалася з весни 1950 р.

У 1954 р. бібліотека почала одержувати платний обов’язковий примірник творів друку СРСР і обсяг її фондів помітно зростав.  Загалом на той час вона була однією з найкращих бібліотек України. Ці здобутки стали наслідком важкої наполегливої праці невеликого колективу бібліотеки, який за 10 складних повоєнних років відродив книгозбірню фактично з нуля і досяг показників, що перевищували довоєнні.

Фонди НБУ ім. Ярослава Мудрого – універсальні за змістом, станом на 01.01.2015 р. складають понад 4,7 млн. прим. документів українською, російською, англійською, французькою, німецькою, польською, чеською та іншими європейськими мовами, в т. ч. стародруки, рідкісні, цінні видання,  книги з автографами відомих діячів науки, літератури, мистецтва, які  хронологічно охоплюють 1804–1937 роки  із особистих бібліотек, що були  передані як  дар українському народові.

Найбільш чисельною є колекція книг та періодичних видань XIX – початку XX ст. (до 1917 р.) з різних галузей знань. Серед них, зокрема, прижиттєві зібрання творів та окремі праці українських діячів історії, науки і культури: В. Винниченка, М. Грушевського, М. Драгоманова, П. Куліша, М. Максимовича, М. Старицького, Лесі Українки, М. Хвильового, І. Франка, Т. Шевченка та ін. Бібліографічною рідкістю є колекція прижиттєвих видань творів українських письменників, які зазнали репресій у радянські часи, а наклади їх видань підлягали вилученню з бібліотечних фондів і знищенню: В. Базилевича, М. Вороного, М. Драй-Хмари, М. Зерова, А. Кримського, В. Підмогильного, Є. Плужника, Г. Шкурупія та інші.

Бібліотека має понад півмільйона документів спеціалізованого фонду 66 мовами світу. Водночас у бібліотеці зібрана колекція рідкісних і цінних книг: стародруки, рукописи, видання кириличного друку, прижиттєві видання та окремі праці визначних українських діячів історії, науки і культури.

 Джерела:https://ube.nlu.org.ua

 

 

3 березня - Всесвітній день письменника

Інформаційний дайджест

Повна назва цього свята - Всесвітній день миру для письменника. Його заснували за рішенням 48-го конгресу Міжнародного ПЕН-клубу, який проходив з 12 по 18 січня 1986 року.

Міжнародний ПЕН-клуб (International PEN Club) був заснований в Лондоні у 1921 році. Назва організації - абревіатура, утворена першими літерами англійських слів Poets - поети, Essayists - есеїсти, Novelists - романісти. Цікаво, що абревіатура в даному випадку збігається зі словом pen (в перекладі з англійської – ручка). Ідея створення організації належить англійській письменниці Кетрін Емі Доусон-Скотт. Першим президентом ПЕН-клубу став Джон Голсуорсі.

У 1923 році відбувся перший міжнародний конгрес ПЕН-клубу в Лондоні, на той час ПЕН-центри були створені в 11 країнах світу. Сьогодні подібні центри діють в 130 країнах, в тому числі й в Україні.

А чи відомі вам, наприклад, такі факти про письменників? Тарас Шевченко за своє життя написав 237 віршів і поем, Олександр Дюма-батько - 420 романів, Микола Гоголь працював над створенням "Мертвих душ" виключно стоячи, а Михайлові Булгакову знадобилося 12 років на написання роману "Майстер і Маргарита". Сьогодні в світі налічується близько 150-200 тисяч професійних письменників і пишуть вони більш ніж 150 мовами.

Вже з цих нечисленних фактів зрозуміло, що професія письменника нелегка, багатогранна і заслуговує глибокої поваги. Всесвітній день письменника відзначають не лише поети, прозаїки, памфлетисти, публіцисти,  фейлетоністи, есеїсти й інші майстри слова. Його по праву вважають своїм також журналісти, історики та блогери. У цей день вони збираються, щоб обговорити тенденції сучасної літератури, нагородити найталановитіших авторів, послухати нові вірші та уривки з творів своїх колег.

Вітаємо всіх причетних до письменницької праці зі святом! Миру, процвітання і подальших творчих успіхів!

Джерела: https://central-ua.tv/news/28215/,    uamodna.com

Відзначення 150-річчя від дня народження Лесі Українки

Поетичний альбом «В її імені – барви України»

З нагоди відзначення 150-річчя від дня народження поетеси учні 3 класу Охтирської загальноосвітньої школи І - ІІ ступенів  № 9, під керівництвом вчительки Шелест Л.М. і шкільного бібліотекаря Єременко В.О., працювали над навчально - пошуковим проектом про життєвий і творчий шлях Лесі Українки.

Презентували проект на літературному святі у формі поетичного альбому - «В її імені - барви України», який складався з сторінок: «Життєвий і творчий шлях», «Літературознавчої», «Дослідницької», «Акторської майстерності», «Поетичної», «Творчої».

Сторінка за сторінкою, перегортаючи альбом,  присутні знайомилися з  дитячими роками, життєвим шляхом і творчістю великої поетеси - ювілярки. 

Переглянувши мультимедійну презентацію, відеофільм  та прослухавши розповідь бібліотекаря, школярі дізнались багато цікавих фактів про життя та творчість Лесі Українки. Присутні мали змогу переглянути книги видатної української поетеси,  літературу  про неї, на тематичній викладці «Славна дочка України – Леся Українка».    

Група учнів - «дослідників»  представили леп бук,  в якому зібрані цікаві факти життєвого і творчого шляху Лесі Українки, дитячі вірші та родове дерево родини Лариси Петрівни Косач-Квітки.   Розповідь про біографію  великої українки мелодійно перепліталася з декламацією її поетичних творів. У виконанні класного керівника і учнів  звучали проникливо рядки віршів Лесі Українки: «Надія», «Вишеньки», «Пісенька весняної води», «Вечірня година», «Як дитиною бувало…», «На зеленому горбочку» та інші.

Акторські здібності продемонстрували школярі у виконанні інсценізації вірша «Мамо, іде вже зима». Людмила Михайлівна Шелест залучила до активної участі глядачів, запропонувавши створити « образ» Лесі Українки, а також скласти сенкан про Лесю.

Діти ділилися враженнями та думками про характер, волю, талановитість Лесі Українки, визначали якості характеру поетеси, які хотіли б виховати і в собі. 

Група учнів – «творців» представили ілюстрації до віршів Лесі Українки, присутні вгадували з якого твору зображення, а на кінець свята переглянули сюжет із мультфільму "Мавка", за драмою – феєрією «Лісова пісня».

Творча та приязна атмосфера літературного свята сприяла вияву фантазії, креативності дітей, стала поштовхом до подальшого вивчення творчості  поетеси.