Слава козацька жива! Вікторина

А ми заспіваймо, забути не даймо,

Ми запам'ятаймо і дітям нагадаймо,

Що слава козацька жива!

Д.Павличко.

Цікаві факти про козаків читати - https://dovidka.biz.ua/tsikavi-fakty-...

Повідомлення про козаків - https://dovidka.biz.ua/povidomlennya-..

Відомі українські козаки - https://dovidka.biz.ua/vidomi-ukrayin...

 Прислів'я про козаків - https://dovidka.biz.ua/prisliv-ya-pro...

 Запорізька Січ цікаві факти - https://dovidka.biz.ua/zaporizka-sich...

Українські письменники та поети - захисники Вітчизни

 Митці, які захищають Україну

З початком повномасштабної війни Росії проти України кожен українець зробив вибір, як допомагати. Чимало українців взяли до рук зброю.Серед них і культурні діячі — музиканти, актори, письменники, поети, режисери, які ще кілька місяців тому збирали повні зали фанатів, влаштовували читання, презентували свої фільми, а тепер захищають нашу державу від російської армії.

1 жовтня – особлива дата для українців

У цей день відзначають свято захисників і захисниць нашої країни, 

які щодня борються за свободу й незалежність своєї Батьківщини.

В умовах повномасштабної війни цей день проходить в Україні втретє. Завдяки Збройним Силам, які боронять кордони нашої держави, ми маємо змогу жити під відносно мирним небом.1 жовтня - вітаємо тих героїв, які ціною власного життя боронять Україну, бережуть спокій і дарують надію на наше вільне і щасливе майбутнє.

 Від щирого серця, з любов’ю і великою пошаною дякуємо кожному і кожній, хто мужньо захищає нашу державу!

 1 жовтня (раніше – 14 жовтня) разом із Днем українського козацтва, Покрови Пресвятої Богородиці, його було засновано президентським указом у 2014 році. Особливе свято надихає згадати наше героїчне минуле та шанувати сповнене хоробрості сьогодні. Не дарма цей день поєднав декілька свят, адже всі вони між собою пов'язані традиціями та славною історією нашого народу.

Відео-інформація «Українські герої та героїні: від минулого до сьогодення»

Національне агентство України з питань державної служби спільно з Вищою школою публічного управління створили освітній серіал про історію українського державотворення «Українські герої та героїні: від минулого до сьогодення». У десяти серіях висвітлено історичні етапи становлення України – Княжу добу, Козаччину, зародження модерної української нації, Українську революцію 1917–1921 років, звитягу діячів ОУН-УПА, рух опору в Україні, роль видатних жінок у національному відродженні, внесок української еміграції в процеси державотворення, становлення Незалежності. Серіал розміщено за покликанням: http://surl.li/njtdet

Перейдіть по прямому посиланню

"Читаюча шкільна родина – стратегічне завдання бібліотеки"

   З1 до 31 жовтня 2024 року стартує десятий ювілейний    Всеукраїнський місячник шкільних бібліотек під гаслом «Читаюча шкільна родина – стратегічне завдання бібліотеки». 

Читання є невід’ємною частиною людського життя та є підґрунтям освітньої, пізнавальної, інформаційної й професійної діяльності.

Читання книг допомагає отримувати нові знання та розвивати інтелектуальні здібності. На думку вчених, читання є одним з найскладніших завдань для мозку. А що складніші завдання ми перед ним ставимо, то менше відпочинку він має, а отже – то ліпші наші розумові здібності й пам’ять. 

 

Читання - це навичка, складний мозковий процес декодування символів, це як займатися спортом, потрібно докласти багато зусиль і тренувань, щоб виробилася звичка до концентрації і фокусу уваги. Зростання обсягу інформації, яку потрібно засвоїти, потребує підвищення темпу читання, якості та швидкості розуміння прочитаного й ухвалення рішень.

Через книги ми дізнаємось про різні культури, історичні події, наукові відкриття та багато іншого. Це розширює наш кругозір і сприяє розвитку критичного і навички аналітичного мислення, стає основою освіти і провідним умінням для самоосвіти упродовж усього життя.

Читання  розвиває уяву, викликає емоції, знімає стрес, допомагає боротися з депресією.

Читання - це найпопулярніше хобі у світі, хороший читач - це той, хто читає з радістю.

Читання об'єднує нас усіх: учнів, батьків, вчителів. Разом ми будуємо спільноту, де книжка займає особливе місце, де кожен може віднайти своє джерело натхнення, знань і мудрості. Впевнені, що спільна любов до читання допоможе виховати майбутніх лідерів, мрійників та творців.

Висловлюємо щиру вдячність нашим незламним воїнам ЗСУ, які дарують нам можливість продовжувати вчитися, читати, розвиватися в мирних умовах. Завдяки вам, наші захисники, ми маємо шанс будувати майбутнє, навчати дітей і дбати про їхній духовний розвиток. Дякуємо за вашу мужність та самовідданість!

Запрошуємо учнів, вчителів, батьків долучитися до проведення місячника шкільних бібліотек та стати активними користувачами бібліотеки.  Разом ми – читаюча шкільна родина!

Трагедія Бабиного яру - вічна біль і вічна пам'ять

БАБИН ЯР. Біль поза часом.                                                           Голокост – важка незагоєна рана в історії України в Другій світовій війні. Про масові розстріли 29-30 вересня 1941року на околиці Києва вперше надрукували інформацію в газеті "Известия" 19 листопада 1941 року. Тоді, за даними газети, "німці стратили 52 тисячі євреїв". За нинішніми даними українського фонду "Пам'ять Бабиного Яру" та київського Музею Великої Вітчизняної війни, у Яру загинуло більше людей, ніж в Освенцимі. У перші п'ять днів розстрілів, з 29 вересня до 3 жовтня 1941 року - від 200 тисяч до 486 тисяч осіб. Врятувалися з Яру – 29. За їхніми словами, люди вірили, що їх виганяють у Палестину. Їх послали на смерть 9 київських равинів: "Після санобробки всі євреї та їхні діти як елітна нація будуть переправлені в безпечні місця." Віруючі повірили пастирям.

     Серед розстріляних - євреї, українські націоналісти, військовополонені, комуністи, підпільники, три київські циганські табори, душевнохворі з найближчої лікарні ім. Павлова. Їхніми тілами заповнили Бабин Яр, що тягнувся на 3,5 кілометра…
Рейхскомісар України Еріх Кох приурочив розстріли у Бабиному Яру до єврейського Судного дня, під час якого Бог записує кожного у Книгу Життя. Судячи з даних німецьких архівів, планувалося знищення 50 тисяч людей. Але в місті опинилися ще й польські біженці та бійці військових частин, розбитих під Києвом 17 вересня. Сотні тисяч людей, які покірно йшли на смерть, змусили гітлерівців переорієнтуватися - навпроти Яра поставили кулемет, він прострочував людей, змішуючи мертвих і живих.
      У матеріалах Нюрнберзького процесу розстріли в Яру називалися "утилізація золота", "фабрика" Бабиного Яру поставила фюреру валізи коштовностей». Перед розстрілом багато загиблих ковтали коштовності, їхні трупи спалювали, а золу просіювали, як золотоносний пісок.
     Розстріли тривали 104 тижні - по вівторках та суботах, більшість закатованих були євреями. Серед республік Україна зазнала найбільших втрат мирного населення – 3 898 567 осіб. Це дані 1943 року, затверджені Надзвичайною державною комісією зі встановлення та розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників.
      Над братською могилою поставили хрест і єврейський семисвічник-менору. До нього покладають квіти. Загиблим присвятили Книги пам'яті. Врятованих назвали Праведниками світу.
      Сьогоднішній «рашистський» режим став спадкоємцем нацистів Другої світової війни, 01березня 2022 року росія нанесла ракетний удар по меморіалу Бабин Яр, окрім руйнувань комплексу загинуло п’ятеро мирних людей. Схиляємо голови у скорботі за навіки полеглими.

Віртуальна виставка «Бабин Яр у пошуках пам'яті» Документальний фільм

 https://memory.kby.kiev.ua/

65 років Мирославу Дочинцю - найпопулярнішому автору сьогодення

ЛІТЕРАТУРНА ВІТАЛЬНЯ ВЕРЕСНЯ

"Не питай, чому почалася війна. Війна не просить дозволу ввійти в життя будь-якої людини чи народу. Не питай, коли закінчиться війна. Плекай у собі дух боротьби. Не питай, що таке перемога. Перемагай у собі безнадію, відчай і страх смерті." ( М. Дочинець).

Мирослав Іванович Дочинець (03. 09. 1959, м. Хуст Закарпатської обл.) - відомий український письменник, журналіст, філософ, публіцист, видавець, Шевченківський лауреат численних літертурних премій і відзнак. Він упевнено займає провідне місце в списку найпопулярніших авторів сьогодення, а його твори б'ють рейтинги продажів. Більшість його книжок стали бестселерами. І не лише в Україні, а й за кордоном. Його книги чіпляють за живе будь-якого читача."Розмовляти, писати і думати тільки Украінською - нині це наш другий фронт. А може, й - перший. Ані п‘яді територіі Мови здавати не можна. Ця війна - без поступок і розведень. Війна на життя або смерть Украіни." - написав Мирослав у 2020.

Народився майбутній прозаїк третього вересня 1959 року в освіченій родині вчителів.Батько Іван Юрійович закінчив із відзнакою філософський факультет Київського університету, але мусив учителювати в школі-інтернаті й ПТУ, оскільки відбув шість років ГУЛАГу за націоналізм. Мати викладала географію. Батьки дуже вплинули на світогляд юного Дочинця та привили йому любов до української мови. Тому не дивно, що мрія стати письменником у маленького Мирослава з’явилася ще в шестирічному віці. Вже в шостому класі його роботи друкувалися у шкільних виданнях, а в дев’ятому — принесли йому перемогу в літературному конкурсі юних майстрів слова. "Письменництво я обрав ще давно, у дитинстві, до знання абетки воно мене зачаровувало. Я готовий був слухати народні казки, оповідки неймовірно. Це була, напевно, генетична впізнаваність. Відтак книжки відкрили мені інший світ.", - згадував Мирослав Дочинець в одному з інтерв'ю. Навчався на факультеті журналістики Львівського національного університету ім.І.Франка.Одружений, має дітей, внуків.

Творча діяльність та книги Мирослава Дочинця

У 1989 р. вийшла перша книга - "Гірчичне зерно". За рік Мирослав Дочинець заснував у Мукачеві газету "Новини Мукачева", яка завдяки своїй демократичній спрямованості швидко набула популярності. Працював кореспондентом багатьох газет. Друкувався в численних часописах. У 1998 р. Мирослав Дочинець заснував у Мукачеві видавництво "Карпатська вежа", у якому як головний редактор і директор підготував і видав упродовж десяти років понад 300 видань українських авторів і понад 20 своїх творів.
За свою супервідому книжку - "Многії літа. Благії літа", у якій опрацював записи Андрія Ворона і виклав його секрети довголіття і заповіді, як прожити довго в радості та щасті, Мирослав Дочинець був нагороджений премією "Книга року-2010". Не менше привертають увагу читачів і такі книги Мирослава Дочинця, як "Вічник. Сповідь на перевалі духу", "Криничар" та "Горянин. Води Господніх русел". Ці твори влучно називають трьома духовними братами.

Пише Мирослав Дочинець не лише для дорослих, так для дитячої аудиторії письменник написав: «Бранець Чорного Лісу», «В’язень замку Паланок», «Напутні дари – для дітвори». А про свою творчість говорить:: "Кожного разу, починаючи книгу, до кінця я навіть не знаю, чим вона закінчиться. Чесне слово! Я живу серед своїх героїв, вони ведуть мене за собою та щоразу чогось вчать. Тобто кожен роман – це конспект певного духовного піднесення.".
Прозою українського письменника все більше цікавляться за кордоном, його роботи перекладаються на іноземні мови, зокрема англійську, польську, словацьку, італійську та навіть японську. Також в лондонському студентському театрі було розіграно п’єсу за сюжетом твору "Вічник".

Влучні вислови, яскраві образи та життєві мудрості — ось чим приваблюють книги Мирослава Дочинця.Про власний світогляд, моральні принципи, відношення до життя і людей письменник промовляє вустами своїх героїв.

Цитати письменника Мирослава Дочинця:

• «Люби життя таким, яким воно є. І воно полюбить тебе такого»;
•  «Виховуй волю розуму і спокій душі. Це – щастя»;
• «Людяність – це коли ти ставиш себе на місце інших і враховуєш у першу чергу їх інтереси»;
•  «Світ є таким, яким ти його бачиш, а не таким, як бачить сусіда і показує телевізор. Вір своїм очам і своєму розуму. Нехай не бентежать твоєї душі і не плутають твоїх кроків чужі погляди. Живи власною головою. Але правду і мудрість здобудеш лише в розмовах і міркуваннях з іншими людьми».
• Коли ми сягнемо кінця свого тривку, єдине, що матиме якусь вагу, – се та любов, яку ми віддали й дістали. У своїй подорожі в наступний світ єдине, що ми зможемо взяти з собою, – се любов. Єдина річ, яку залишимо в сьому світі, – се любов. Якщо її немає, то померлі забуті ще до смерті…
  

"Що я тільки не рахував у житті. Будні дні і вихідні, побачення і пробачення, кілометри і квадратні метри, увагу метрів і заздрість недругів, прочитані книжки і написані книжки, номінації і вакцинації, побачені країни і переплиті моря, звучні вподобайки і тихі лайки, роки і стажі, кроки і візити, і, звичайно, гроші, і часом калорії, і з часом пульс… А тепер рахую снаряди і дрони, прильоти і відльоти, збиття і попадання, здавання і захоплення, дні без світла і ночі з надією.", - Мирослав Дочинець.

Нагороди та відзнаки

Мирослав Дочинець нагороджений золотим хрестом «Козацька слава» та медаллю Української Православної Церкви «За благодійність». За плідну і самобутню творчу діяльність письменник відзначений літературними преміями, у тому числі трьома міжнародними. У 2012 стає володарем відзнаки «Золотий письменник України», літературної премії «Ярославів Вал» та премії імені Юрія Мейгеша. У 2014 році за романи «Криничар» та «Горянин» удостоєний Національної премії України імені Тараса Шевченка. У 2016 за книги «Синій зошит. Аркуші днів світящих» та «Лад» став лауреатом премії «Українська книжка року» у номінації «За видатні досягнення у галузі художньої літератури».

Із джерел: https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=14107

https://pmg.ua/dosie/16253-dochynec-myroslav-ivanovych

Онлайн-бібліотека KnigoGo.com.ua - пропонує скачати книги Мирослава Дочинця в різних форматах: txt (тхт), fb2 (фб2), rtf, epub. В повному зібранні творів ви знайдете прозу та поезію, ті твори, які ви вже, можливо, читали, і ті, про які навіть не чули.

Детальніше на:https://knigogo.top/pismenniki/myroslav-dochynets/

Книги Мирослава Дочинця:

КАЛЕНДАР знаменних і пам'ятних дат 2024/2025 навчальний рік

ВЕРЕСЕНЬ

01.09 - День знань.
02.09 - День закінчення Другої світової війни.
05.09 - Міжнародний день благодійності.
06.09 - День читання книг.
08.09 - Міжнародний день грамотності
- Міжнародний день солідарності журналістів.
- День пам’яті жертв фашизму.
09.09 -255 років з дня народження Івана Котляревського – поета, драматурга, перекладача.
10.09 -130 років з дня народження Олександра Довженка – українського прозаїка, кінорежисера, кінодраматурга, класика світового кінематографа.
11.09 - 160 років з дня народження Павла Грабовського – українського поета, публіциста, перекладача.
13.09 -130 років від дня народження Джона Боттона Прістлі (1894–1984), англійського прозаїка, драматурга.
14.09 - День танкових військ в Україні.
- День українського кіно.
- День фізичної культури і спорту України.
15.09 – Міжнародний день демократії.
- День народження GOOGLE.

210-річчя від дня народження Тараса Шевченка: інформаційно-методичні матеріали

«Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине…
От де, люде, наша слава,
Слава України!»

9 березня 2024 року відзначається 210-та річниця від дня народження геніального українського поета, художника і філософа, нескореного патріота України Тараса Шевченка.

Як би пафосно не говорили, не писали про Шевченка, але він, без перебільшення, видатний поет, письменник, художник, борець за правду і свободу, – є символом України. Його вірші, поеми і просто короткі фрази є джерелом надії і стимулом до боротьби за визволення українського народу:

«Тихо плаче Україна

Сльозами і кров’ю…

Кат будує своє «завтра»

На горі людському…

Гірко плаче Україна

І тяжко ридає…

Своїх синів, що померли

Сльозами вмиває…

Плаче ненька Україна…

Плаче кожна мати,

Та, що сина відпустила

Волю здобувати…

Для багатьох поколінь українців Шевченко є символом свободи та незалежності, а його творчість у часи нападу країни-агресора рф на Україну, стає як ніколи актуальною. Вислови Шевченка про Україну справді демонструють неабиякий патріотизм та любов поета до своєї батьківщини.

Побачити Тараса справжнім:

Шевченко-хуліган, мандрівник, стиляга-чепурун і гурман

Улюблена їжа — фрукти й риба

«У кожного з нас свої кулінарні смаки. Як казав Сковорода: «Всякому серцю любов своя є, всякому горлу смакує своє». І про смаки, — додав Шевченко, — «не варто сперечатись», — пише в книзі-біографії Шевченка Леонід Ушкалов. — А що любив сам поет? Різне. Наприклад, фрукти. Поет залюбки ласував і яблуками, і грушами, і сливами, і черешнями… Особливо любив рибу. А борщ із сушеними карасями Шевченко просто обожнював! Не гребував він ані звичайною рибною юшкою, ані солоним судаком, ані фаршированою щукою, приправленою перцем і гвоздикою, ані пиріжками з осетриною чи сьомгою, що їх подавали в ресторанах, ані якоюсь схожою на оселедці рибою, що її вряди-годи ловила в Аральському морі описова експедиція, ані відвареним лящем».

Хуліганський «голий» автопортрет

Пристрасть Шевченка до малювання автопортретів — величезна. Автопортретом є одна з перших його робіт олійними фарбами, створена на початку 1840 року, а останній автопортрет поет створить за кілька місяців до смерті. «Шевченко примудрявся малювати самого себе навіть у пустелі Каракуми. Броніслав Залеський згадував, як одного разу поет малював свій портрет, дивлячись у відро з водою, бо іншого дзеркала не було. Поет постає перед нами то як юний романтик, то як солдат, то як стомлений життям бородатий чоловік, то в мужицькому вбранні… Хоча який же мужик носитиме у вусі кульчик? А на автопортреті 1860 року під смушевою шапкою — кульчик. Що це? Амулет, який носили оспівані Шевченком запорозькі лицарі-козаки…» — розповідає нам книга «Шевченко від А до Я».

Багато кого здивує, що в скрині Шевченкових автопортретів є і хуліганський, з оголеним тілом митця. Ескіз, який тривалий час старанно ховали від соціуму, показує нам Тараса, який поспішає кудись у чоботях на босу ногу, накинувши на плечі ряднину. Дослідник Григорій Грабович припускає, що цей маловідомий публіці автопортрет має свій особливий сюжет: «Може, Шевченко відбився від групи, десь купався або спав, а тепер… поспішає на берег до корабля, який нібито відпливає».

Стиляга: перший модний капелюх пошив власноруч

До заслання Шевченко був життєрадісною молодою людиною, полюбляв стильний одяг і не шкодував коштів на оновлення гардероба. У десятирічному віці малий Тарас змайстрував собі капелюха на зразок конфедератки, і дивував цим однолітків та старших людей. «Потім будуть і чудернацькі богемні картузи, і звичайні солом’яні брилі, і формений солдатський кашкет, і світлі широкополі капелюхи…» — згадується в книзі «Шевченко від А до Я».

Отримавши перший гонорар за картину, Тарас купив пару дорогого взуття. Основою його гардероба були костюми з лацканами, прямі штани — саме так було модно в 19-му сторіччі. Замість метелика носив краватку.

«Шевченко намагався влитися у дворянське середовище, долучитися до богемного життя. Його прийняли за свого — дотепний, одягався як усі люди його середовища того часу, — розповідає український письменник Олег Криштопа. — А традиційний стиль Шевченка з кожухом і смушевою шапкою з’являється вже після його повернення із заслання в 50–60-х роках. Тоді він хотів набути народницького вигляду». Письменник і драматург Денис Замрій додає: «Але якщо придивитися до відомого фото Деньєра 1859 року, то побачите, що під кожухом — модний сюртук, штиблети. І поруч з ним такі самі, вдягнені модно, його товариші Честахівський та брати Лазаревські».

Марив далекими мандрами

«Шевченко дуже любив далекі екзотичні краї. Наприклад, 1851 року він побував у горах Каратау. Величні й прекрасні краєвиди просто зачарували його. Та хіба могло бути якось інакше! Ось як змалював ці гори приятель поета Броніслав Залеський: вони «витяглись довгим хвилястим гребенем і поділяються на окремі групи у вигляді гігантських фантастичних руїн якихось незнаних фортець… — пише у своїй книзі дослідник-шевченкознавець Леонід Ушкалов. — У лютому 1854 року Шевченко казав, що з друзями він готовий мандрувати хоч би й у Тибет. Зрештою, Шевченкові часом щастило бачити навіть ті далекі краї, в яких він ніколи не бував. Уявіть собі картину. Новопетровський форт. Літо. Ранній ранок. Поет стоїть і дивиться на море. Аж раптом на південному краї моря з’являється чудовий міраж якогось невідомого міста — будинки, високі вежі… Міраж так довго не зникав, що Шевченко встиг його змалювати. Але ніхто не знав, що то за місто, аж доки до форту не прибув пароплав «Ленкорань». Офіцери, яким поет показав свій малюнок, в один голос скрикнули: «Та це ж Астрабад!»… Астрабад — стародавнє перське місто. Тепер воно називається Ґорґан і є адміністративним центром іранської провінції Ґолестан.

Шевченко-провидець: пророчі слова Шевченка про Україну, початок війни, москалів і нашу долю

Тарас Григорович завжди називав росіян зневажливо: «москалі». І невтомно попереджав про підступну кровожерливість й імперську загарбницьку ненаситність східного сусіда України, якого століттями камуфлювали званням «народу братського». Прислухайтеся до потаємних сенсів поміж Шевченкових рядків. Аж кров холоне від правдивості й точності зображуваних подій сучасної України пером людини, народженої понад два століття тому. Серце гріє одне: Тарас-провидець бачить перемогу України та українців над великим злом: рабами ми не були й повік не будемо.

Шевченкові пророцтва…  про напад росії на Україну: 

…У всякого своя доля
І свій шлях широкий:
Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком
За край світа зазирає,
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину…. «Сон»

…про початок російської агресії на Сході України:
…Поникли голови козачі,
Неначе стоптана трава,
Украйна плаче, стогне-плаче!
За головою голова
Додолу пада. Кат лютує… «Полякам»

14 лютого - День Святого Валентина, Міжнародний день дарування книг

Шановні викладачі і учні Охтирської школи №9!

      14 лютого — Міжнародний день дарування книг (International Book Giving Day) – це день коли люди дарують один одному книги просто так. 

     Шкільна бібліотека запрошує долучитися до акції усіх охочих та приносити книги у бібліотеку. Велике та важливе прохання по можливості ділитися художньою літературою саме українських письменників або  

перекладеними на українську мову творами світових класиків!

     Велике та важливе прохання по можливості ділитися художньою літературою саме українських письменників або перекладеними на українську мову творами світових класиків!

    Мета акції — поповнити бібліотеку  українськими сучасними книгами. Це свято об’єднує і тих, хто дарує книги, і тих, хто прищеплює любов до читання.

    В цей день прийнято дарувати книги бібліотеці, друзям, дітям, членам родини, а також тим, чиї можливості у доступі до читання книг, з тих чи інших причин, обмежені. 

     Книга – один із найцінніших винаходів людства, вона сіє правду, добро, любов; вона дає відповіді на запитання і гарні поради; вчить жити, любити і працювати заради щастя народу, заради самих себе і своїх рідних.Завдяки читанню люди вчаться добру, дружбі, взаємодопомозі, любові до ближнього, почуттю співпереживання, – усьому тому, що допомагає людині стати Людиною.  

Книжка як почуття – даруєш комусь, а тепло на душі тобі!

Долучайтеся! Ваші книги отримають нове життя у руках вдячних читачів. Даруйте іншим радість читання!