21 лютого відзначається Міжнародний день рідної мови

Щорічно 21 лютого увесь світ відзначає Міжнародний день рідної мови, запроваджений у листопаді 1999 року згідно з тридцятою сесією Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності.Причиною встановлення свята є події 1952 року, коли тогочасна влада Пакистану проголосила єдиною державною мовою урду, яка була рідною лише для 3 % населення. Саме 21 лютого 1952 року під час протесту в місті Дакка поліція та військові вбили кількох студентів-демонстрантів.

Після проголошення незалежності Бангладешу (Східний Пакистан) 1971 року у цей день почали вшановувати пам'ять полеглих за рідну мову. За пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови. Україна почала його відзначати з 21 лютого 2000 року.

Сьогодні у світі існує близько 6000 мов, і майже половина з них знаходяться під загрозою зникнення. На думку фахівців, це трапляється в тому випадку, коли її перестають, з тої чи іншої причини, вживати та вивчати понад 30% носіїв мови.

У цей день ЮНЕСКО рекомендує країнам проводити інформаційні заходи для пропагування мовного та культурного різноманіття, щоб спонукати людей до збереження рідної мови, навіть якщо мовами їхнього повсякденного спілкування є інші.

Є прості способи перевірити свої знання та підтягнути українську мову.

 Долучайся до інтерактивної презентації:

Міжнародний день рідної мови https://drive.google.com/file/d/1OEhw9TcmLRjq-G9N9nphEiTVNeGVkUcM/view?usp=sharing

Герб України — символ державності, який пройшов крізь віки

Сьогодні, 19 лютого, українці відзначають День Державного Герба. Нагадаємо, що1992 року – тридцять три роки тому було затверджено Малий державний Герб України, один із трьох офіційних символів нашої держави. Центральною геральдичною фігурою герба є Тризуб Володимира Великого, князя Київського.

Довідка Слово “герб” (походить від німецького erbe – спадок)  спадковий знак, поєднання фігур і предметів, що виражає історичні традиції власника. Державний Герб – це символ, який презентує певну країну як суверенну незалежну державу, офіційна емблема, зображувана на офіційних документах, печатках, грошових знаках держави. 

Тризуб — це головний символ України.
Мабуть, кожен українець чув версію, що наш герб – це імена великих правителів Києва: Володимира, Ольги та Ярослава, запечатаних у слові ВОЛЯ, але наукового пояснення цьому нема. В новітній історії ця назва з'явилася лише у 1917 році з легкої руки Михайла Грушевського, першого президента України.

Від третього тисячоліття до н.е. до сьогодні

Довідка Тризуб був відомий в доісторичну епоху, його сліди виявлено на українському Поділлі, що датуються III тисячоліттям до нашої ери. 

З найдавніших часів тризуб використовувався як своєрідний оберіг. Є понад сорок версій, що пояснюють походження тризуба. Одна з найрозповсюдженіших говорить, що цей давній знак є містичним символом тривимірності світу.

Тризуб – в культурі інших народів. Первісно слово тризуб (за санскритом - мова арійської цивілізації в Індії, від якої беруть початок усі індоєвропейські мови) вимовлялося як ТРІ-СУБГУТА (trі-subhuta), що означає три благодаті Господні, або ж три великі щастя. В Індії є бронзова статуя Великої Богині Матері, яка у правій руці тримає тризуб, вона знаходиться на горі з трьома вершинами, яку символічно називають «Трикута». В національній символіці Індії також присутній елемент, який називається «тришуб» і нагадує український тризуб. Також єгиптяни вірили, що світ складається з трьох зв’язаних рівнів: підземного, земного та небесного. Окрім того, людина містить в собі три важливі елементи: тіло, дух та розум. Кожне явище у Всесвіті має три основні стадії — появу, розвиток і знищення.Трійця (тризуба) посідає одне з перших місць серед символів світобудови. 

Секрет тризуба полягає саме у магічному числі “три”.  Наш світ має триєдину структуру: вогонь, вода, земля; три напрями виміру – ширина, довжина, височина, які дають об’єм і простір нашого світу. Три кольори (синій, жовтий і червоний) створюють всю гаму барв веселки. Віра, надія, любов; Інь, Янь, Ци; Бог Отець, Бог Син, Бог Дух Святий - завжди три рівноправні сили, що походять від Абсолюту. Тризуб має спільну основу (символ Абсолюту-першооснова світу), ліву фігуру (символ батьківського полюсу), симетричну праву фігуру (символ материнського полюсу) і центральну фігуру (символ дитяти). Виходячи з інформативної ролі цього знака, можна твердити, що жодна держава у світі не має настільки змістовного й такого древнього герба.

Мозаїка святого князя

Володимира Київського

у ватиканському соборі святого 

Петра у Римі з зображенням

золотого Тризуба з хрестом

Однак не будемо забувати, що тризуб – доісторичний, язичницький символ. Герб (Тризуб, Триглав, Трійця) – символ Божественного світу. Тому князі брали його за ознаку влади, проголошуючи себе намісником Бога на землі. Так Тризуб зображений на скіфських монетах, був символом тисячолітньої Боспорської держави, наступницею якої стала держава Києворуська. Наприклад, князь Володимир Великий, який правив Руссю, використовував тризуб на своїх золотих і срібних монетах, а також залишив його відбитки на цеглинах у великих храмах. Одну таку цеглину знайшли в Києві у Десятинній церкві, яка була побудована понад 1000 років тому! Уявляєте, наскільки давній цей символ?
Більше цікавих фактів про історію державного символу герба України ви зможете дізнатися із відео за посиланням:

 https://www.youtube.com/watch?v=O6H6BqbJ-RE,  а читачів бібліотеки очікують цікаві книги про історію виникнення Тризуба.

Наш герб, наша святиня, має давню та величну історію, він народжений із споконвічного народного прагнення до волі та незалежності. Національний символ, що уособлює тисячолітній зв’язок поколінь – минувшини, сьогодення та майбутнього.

Сьогодні тризуб – не лише історична пам’ять, а й уособлення єдності, сили та незалежності України. У час великої війни він набув ще глибшого значення, ставши символом незламності українського народу.

Він на шевронах наших захисників, у серцях волонтерів, на прапорах, що майорять над визволеними містами. Як і століття тому, він об’єднує всіх, хто вірить у перемогу, у відродження країни та її майбутнє.
Попри всі виклики, тризуб залишається символом нашої стійкості. Україна вистоїть, бо її народ – єдиний, сильний і непереможний.

Шануймо наші державні символи! Не дамо нікому знищити, загарбати нашу Українську волю, силу духу, нашу незалежність!

За основу статті взято матеріали з Електронної бібліотеки України. Енциклопедії.

Всесвітній день читання вголос (World Read Aloud Day) #WorldReadAloudDay

 Книжковий бібліоефір «Читай, щоб світ зробити кращим» (до Всесвітнього дня читання вголос)#WorldReadAloudDay

Щорічно у першу середу лютого світ відзначає цікаве і молоде свято – Всесвітній день читання вголос (World Read Aloud Day). Цю подію започаткував міжнародний освітній проєкт «LitWorld» у 2010 році. Головна мета – залучити учасників освітнього процесу до читання, донести красу літературного слова.

Активно цей день підтримали учні 3-5 класу, разом завідувачкою бібліотеки Єременко В.О.

Діти мали змогу прочитати вголос книги, разом обговорити прочитане, відгадати загадки, пограти в цікаву гру. Було весело, пізнавально та дуже корисно!!!

Дивись презентації тут:

Бібліомандри з яка творами В.Нестайка

Всесвітній день читання вголос

Бій під Крутами в історичній пам’яті

Інформаційна медіа година    Крути – важка важлива перемога 

                                                                  "Історія – це не стільки минуле, скільки наше майбутнє".          Крути – одна з трагічних і водночас легендарних сторінок в історії визвольної боротьби 1917-1921 років. Під Крутами 29 січня 1918 відбувся бій більшовицьких військ генерала Муравйова із загонами УНР. Місце бою - поле біля залізничної станції Крути (Чернігівщина, за 130 км від Києва). 4-тисячній російській армії протистояло близько 600 українських вояків, із яких понад три сотні – національно свідомі київські студенти і гімназисти. Чому цей бій змінив хід новітньої історії України? Дізнавайтесь у подкасті #Подіїзісторії 

Пам’ятаймо про тих, хто боровся за рідну землю й за становлення української державності!

День Соборності України - символ незалежності, єдності та державності

22 січня 1919 року ввійшло до національного календаря як велике державне свято – День Соборності України. Це свято нагадує нам, що Україна неподільна, немає окремої Східної чи Західної України. У нас є одна держава і ми єдиний її народ!

У цей день на площі перед Софією Київською було урочисто проголошено злуку Української і Західноукраїнської народних республік. Це історичний акт об’єднання українських земель в одній державі, що увінчав соборницькі прагнення українців, розділених кордонами тогочасних імперій.
І навіть зараз, незважаючи на часткову окупацію наших земель, ми зостаємось єдиною нацією. В цей день, 22 січня, через трохи більше ніж століття після проголошення Акта Злуки, ми об’єднані як ніколи у відстоюванні своєї незалежності і державності. А після перемоги над російським агресором Україна остаточно затвердить свою соборність.

20 січня — День вшанування захисників Донецького аеропорту

Ця подія відбулася 10 років тому і стала прикладом мужності, незламної волі та бойового духу для багатьох тисяч українських воїнів, які одинадцятий рік захищають Україну від рашистської навали. «Кіборги» вписали золоту сторінку військової слави в історію нашої Батьківщини. У 2015 році їх подвиг порівнювали з подвигом захисників Брестської фортеці 1941-го, нагадуючи, що вона протрималася близько тижня, і лише окремі осередки опору залишалися в ній протягом місяця. Також порівнювали із захисниками Сталінграду, хоча ті обороняли місто лише чотири місяці. За запеклістю боїв у руїнах нового термінала ця битва була схожою з битвами Другої світової.

Хронологія легендарної битви

Перші бої українських військових з російськими окупантами та їх найманцям у Донецькому аеропорту розпочалися у травні 2014 року. У ніч з 16 на 17 січня 2015 року до нового термінала ДАПу прорвалося підкріплення з 90-го окремого аеромобільного батальйону у складі 15 десантників, які одразу вступили у бій. 17 січня «кіборги» відбили у бойовиків частину території аеропорту, завдавши їм втрат, та змогли евакуювати 23 поранених бійців та вивезти тіла трьох загиблих.

19 січня 2015 року бойовики зуміли підірвати перші колони, які тримали перекриття аеропорту. А 20 січня вони підірвали інші колони й перекриття обвалилося. Цього дня були найбільші втрати серед українських захисників під час оборони ДАПу — загинуло 48 бійців. Саме тому 20-го січня 2015 року вважається днем завершення героїчної оборони аеропорту. 

Самі «кіборги» говорять про 244, а не 242 дні оборони ДАПу. Адже після того, як новий термінал був повністю зруйнований, на території летовища ще знаходилися українські бійці. Вони утримували позицію «Пожарка» у пожежному депо, що було між терміналом і диспетчерською вежею аеропорту, забезпечуючи відхід зі зруйнованого ДАПу. Захисниками цієї позиції командував  Максим Ридзанич із позивним «Адам».

 Це була група відчайдухів із 90-го аеромобільного батальйону. Снайпери Віталій Зварич «Рекс», Володимир Коляда «Живчик», Максим Абдуразаков «Абдулла», Анатолій Левчук «Фокс», кулеметники Віктор Левицький «Жмеринка» та ще один боєць із позивним «Вовк» стали останнім бойовим підрозділом, який вийшов із ДАП. Українські захисники відбили дві атаки противника. Ворог намагався виманити їх із пожежного депо – вів переговори, начебто від імені комбата Олега Кузьміних, який на той момент уже був у полоні. Але «Адам» розкусив намір ворога. Ввечері, обходячи своїх, він попередив, що зранку може бути атака. Запропонував: хто хоче, може піти до зруйнованої вежі та здатися в полон. Усі відмовилися. Командир усміхнувся: «Згоден, хлопці. Краще вмерти людиною, чим животіти покидьком». Саме цей підрозділ ще два дні у повному оточенні боронив позицію «Пожарка» і останнім вийшов з території Донецького аеропорту. Наступного дня його захисники почали вихід з ДАПу через його повне руйнування і неможливість подальшого утримання.

Кіборги, які захищали ДАП у 2014-2015 роках, стали символом незламності українського духу та відданості Батьківщині. А також прикладом для тих, хто боронив Маріуполь, Бахмут, Соледар, Авдіївка, Часів Яр, Торецьк, Вуглегірськ, Куп’янськ, Вовчанськ, Курахове, Покровськ….

 Хоча захисникам цих українських фортець у 2022-2025 роках було та наразі є набагато важче, ніж захисникам ДАПУ у 2014-2015. Адже по них наносили й зараз наносять удари важкою артилерією, РСЗВ, ракетами, авіацією, КАБами та дронами. Але вони під час повномасштабного вторгнення вже майже три роки стримують натиск рашистської нечисті. Сили оборони України — це багатотисячна армія «кіборгів», яка дивує увесь світ.

Ми пам’ятаємо усіх захисників України, вдячні живим та вшановуємо пам’ять загиблих! Вічна Слава Героям!

джерело:https://www.telegraf.in.ua/popular/101362

8 січня - 90 років від Дня народження Василя Симоненка

 Україна викарбує на золотих скрижалях імена відважних синів своїх, аби прийдешні покоління пишалися ними…
Серед відомих імен - поетична легенда «шістдесятників» Василь Симоненко.
Він увійшов в історію української літератури як визначна постать боротьби за державний суверенітет України 2-ї половини ХХ ст.

8 січня виповнюється 90 років від Дня народження видатного українського митця.
Важливою зброєю поета в період тоталітаризму було слово. Він користувався ним дуже сміливо, за що і був знищений. Василь Симоненко помер (фактично загинув після побоїв у відділку міліції) у 28 років та знову і знову воскресає у своїх віршах, в щоденникових думках, в спогадах друзів і однодумців, в пошані майбутніх поколінь. Творчість Симоненка — не лише народна, національна, а й пророча. В ній переплітаються жорсткі та правдиві оцінки як минулого, так і сьогодення з майбутнім. За своє коротке життя він встиг написати безліч шедеврів, які стали класикою української літератури.

В пам'ять про видатного митця згадуємо фрагменти його творів:

Він дотримувався позиції – "Я – Українець! Ось і вся моя автобіографія!"

 

Вірш "Де зараз ви кати мого народу?" не втратив гостроти та актуальності й зараз, коли триває війна в Україні:
Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди
І орди завойовників-заброд!
Ви, байстрюки катів осатанілих,
Не забувайте, виродки, ніде:
Народ мій є! В його волячих жилах

Козацька кров клекоче і гуде!

Україно, ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова...
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.

Ради тебе перли в душу сію,
Ради тебе мислю і творю...
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю. 

Усвідомив ницість тодішньої влади, її дій та глибоку трагедію скоєного:

усвідомив ницість влади її дій та глибоку трагедію скоєного
https://24tv.ua/education/vasil-simonenko-tsitati-virshi-pro-lyubov-do-batkivshhini-yaki_n2723724

усвідомив ницість влади її дій та глибоку трагедію скоєного
https://24tv.ua/education/vasil-simonenko-tsitati-virshi-pro-lyubov-do-batkivshhini-yaki_n2723724

"Нема нічого страшнішого за необмежену владу в руках обмеженої людини".

 

Про свій стиль творчості говорив, що "є в мені щось від діда Тараса і прадіда Сковороди", а "поезія – це прекрасна мудрість". 

 

Україно! Ти для мене диво!

І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік.

"Лебеді материнства" чи не найвідоміше напуття:

Симоненко понад усе цінував життя та прагнення зробити щось більше, тому варто взяти за гасло його вислови: 

- "Щасливий той, хто хоче мало від життя: він ніколи не розчарується в ньому"

 - "Живе той, хто не живе для себе, хто для других виборює життя".

 

 

 

 

Пишаймося тим, що маємо таких українців!

 

Тиждень дитячого читання 2024 «Світло історій»

Запрошуємо долучитися!

З 2 по 8 грудня 2024 р. Український інститут книги проводить Тиждень дитячого читання. Гасло цієї акції — «Світло історій». «Для дітей час зимових свят стає періодом відкриття чарівних історій, де оживають казкові герої та захопливі пригоди, що пробуджують віру в добро й чудеса. А для дорослих читачів цей період асоціюється з перечитуванням улюблених книжок, знайомих з дитячих років. Це історії, які несуть світло в найтемніші дні року. А сьогодні, у темний період нашої історії, спільне сімейне читання дитячих книжок дарує необхідні надію й тепло», — написали на сайті УІК.

«Читання — це те, що дає змогу родині провести час разом. Навіть якщо діти розділені з батьками кордоном і лінією фронту. Спільне читання дає можливість пережити миті затишку й захищеності, побути разом попри відстань», — зазначає в. о. директора Українського інституту книги Олександра Коваль. #світлоісторій #тижденьчитання2024#

День Гідності і Свободи - 21 листопада

21 листопада 2013 року на Майдан Незалежності вийшло півтори тисячі людей - в знак протесту проти того, що тодішній президент Віктор Янукович відмовився підписувати угоду про асоційоване членство України в Європейському Союзі. Протест носив мирний характер до 30 листопада, коли кілька сотень активістів, переважно студентів, які залишалися на Майдані, вночі жорстоко не побила та не розігнала міліція. Тож 1 грудня в центр Києва з усієї України з’їхалися сотні тисяч людей, обурених міліцейським свавіллям, корупцією та узурпацією влади… Розпочався безперервний мітинг, який отримав назву Євромайдан та перетворився на Революцію Гідності.

Кілька фактів про цей час:

• Початок Революції Гідності співпав з 9-ю річницею Помаранчевої Революції. Народні протести проти рішення уряду Азарова, який вирішив призупинити процес євроінтеграції України, розпочалися увечері 21 листопада 2013 року. За 9 років до цього, 22 листопада 2004-го, люди вийшли на мітинг проти фальсифікацій результатів президентських виборів. І в 2004-му, і в 2013-му протестували проти дій Віктора Януковича.
• 100-метрового листа "донецькому султану" - Віктору Януковичу - написали активісти 27 листопада на Майдані Незалежності. Януковича закликали обрати євроінтеграцію, пояснювали, чому це треба зробити та давали поради уряду.
• "Живий євроланцюг" між Києвом та Перемишлем організували українські студенти 29 листопада - він почався у Києві і проліг через Житомир, Рівне, Львів і до Шегині на кордоні з Польщею. Довжина "ланцюга" становила 625 кілометрів, і він став другим в історії України з січня 1990 року, коли було створено подібний живий ланцюг на Акт Злуки.
• "Марш мільйона" пройшов 8 грудня у Києві - на Народне Віче на Майдані Незалежності зібралося понад мільйон людей. Вони прийняли рішення про початок блокування Адміністрації президента, Кабміну та інших установ.
• Михайлівський набат зазвучав після того, як у ніч з 10 на 11 грудня підрозділи внутрішніх військ і "Беркута" зробили спробу розігнати протестувальників на Майдані у Києві. Михайлівський Золотоверхий собор безперервно бив у дзвони - на той дзвін з усього міста стікалися мешканці. Диякон Михайлівського собору Іван Сидор отримав благословення у намісника монастиря ігумена Агапіта і побіг на дзвіницю. Пізніше він розповідав, що не знав насправді, як бити на сполох, адже останній раз таке відбувалося в 1240 році, коли під Києвом стояла татаро-монгольська орда. Але разом зі студентами-помічниками вклали у той передзвін всю душу, порвали чотири троса і стерли руки до мозолів. 
• 200-тисячний хор на Майдані Незалежності виконав 14 грудня державний гімн України. Співали близько 200 тисяч людей, які зібралися на площі, а супроводжували хор "вогнями" мобільних телефонів та ліхтариків.
• "Стіна плачу та боротьби" була споруджена тоді ж, у грудні, на Майдані. Із дерев'яних брусків створили огорожу, на кожному з них було написано назву населеного пункту, з якого приїхали люди до Києва. 
• "Вогнехреща" замість Водохрещі сталася на Майдані 19 січня 2014 року - мирний протест перейшов у відкрите збройне протистояння. Мітингувальники, розчаровані безрезультативністю віче  та обурені "диктаторськими законами", прийнятими Верховою Радою 16 січня, вирушили до Верховної Ради. На початку вулиці Грушевського дорогу їм перекрили підрозділи внутрішніх військ і "Беркута". Майданівці пішли на штурм силовиків - розпочалося жорстоке протистояння, на щастя, без жертв - поки що. Пізніше цю подію назвуть так і назвуть - "Вогнехреща".
• У пастку "Беркуту" потрапили майданівці 20 лютого 2014 року, після ряду трагічних подій. Спецпідрозділ, що всю ніч штурмував "Майдан", покинув позиції і рушив до вулиці Інститутської. Майданівці, які пішли слідом, потрапили під прицільний вогонь. Тоді кількість загиблих від куль снайперів зросла до десятків... Загалом на Майдані під час Революції Гідності загинули понад 100 осіб - їх згодом назвуть "Небесною Сотнею". 
• У понад 20 країнах світу підтримали Революцію Гідності - кампанії пройшли у Польщі, США, Канаді, Великобританії, Франції, Німеччині, Італії, Іспанії, Португалії, Австрії, Австралії, Бельгії, Грузії, Естонії, Литві, Норвегії, Швеції, Чехії та інших. Євромайдан став найбільшою проєвропейською демонстрацією в історії ЄС та найтривалішим мітингом в історії - він безперервно простояв 92 доби.

Голодомор — це геноцид української нації.Літературний огляд "Голодомор – нестихаючий біль України"

Голодомор — це геноцид української нації, вчинений в 1932–1933 роках. Він був скоєний керівництвом Радянського Союзу, щоб упокорити українців, остаточно ліквідувати український спротив режиму та спроби побудови самостійної, незалежної від Москви Української Держави. У 2006 році Законом України «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні» Голодомор визнано геноцидом українського народу. Почуття національної ідентичності та індивідуалізму українського селянина суперечило ідеології Радянського Союзу і становило загрозу єдності та самому існуванню СРСР. Політика комуністичного тоталітарного режиму викликала опір українського народу.
Історики зафіксували близько 4 тис. масових виступів селян на початку 1930-х років проти колективізації, політики оподаткування, пограбування, терору та насильства. Небезпеку бунтів та повстань для існування СРСР добре усвідомлювали в Кремлі. Не бажаючи втратити Україну, радянський режим вибудував план винищення частини української нації, замаскований під плани здавання хліба державі. Йшлося про повне вилучення всіх запасів зерна, а потім конфіскацію інших продуктів харчування та майна як штрафи за невиконання плану. Перетворивши Україну на територію масового голоду, режим перекрив усі шляхи до порятунку. Об’єктом злочину геноциду стала українська нація, для послаблення якої сталінський тоталітарний режим геноцидом винищив українське селянство як питому частину нації і джерело її духовної та матеріальної сили.

Літературний огляд "Голодомор – нестихаючий біль України"