Ювілей дня - 155 років Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого

Знаменна дата - 3 березня Національна  бібліотека України імені Ярослава Мудрого святкує свій 155-річний ювілей.

Книгозбірня була створена 3 березня 1866 року як Київська публічна бібліотека.

Її фундаторами стали відомі громадські діячі і просвітителі, київське дворянство та купецтво: граф Олексій Бобринський (цукрозаводчик  та  меценат), книготорговці Василь Барщевський та Семен Літов,  колишній  київський  губернатор Фундуклей, відомий поміщик-українофіл, меценат Григорій Галаган, купці Бродський, Горовіц, Ліббе та ін.

Основу фонду склали приватна книгозбірня письменника і книговидавця Барщевського та пожертви киян. На момент відкриття фонд бібліотеки налічував лише 319 книг у 667 томах та 43 комплекти періодичних видань.

У 1911 році для Київської міської публічної бібліотеки було зведено спеціальну будівлю за проектом архітектора Ебіга Клаве (був визнаний кращим серед 37 проектів, які брали участь у конкурсі). Кошти на будівництво були зібрані киянами через розповсюджену спеціальну облігаційну позику. Книгозбірня є найдавнішою київською спорудою такого призначення, що увійшла до переліку пам’яток архітектури початку ХХ ст. Загалом до 1920-х років своєму існуванню бібліотека багато в чому завдячувала саме своїм меценатам і дарувальникам (урядовцю Володимиру Юзефовичу, професору Київського університету св. Володимира Івану Лучицькому, правнику Миколі Тулубу та ін.), оскільки увага і фінансування з боку влади були мінімальними, а вже наприкінці 1880-х рр. фонд налічував близько 9 тис. назв книжок.

 Так, у 1912 р. бібліотека мала  13 244 читачів. За цей же час збільшилися книжковий фонд із 43 тис. до понад 46 тис. томів, штат бібліотеки – з 8 до 18 працівників. У 1913 р. був створений перший картковий абетковий каталог.

Читачами бібліотеки того часу було багато відомих людей, наприклад, М. Булгаков (студент Київського університету св. Володимира, 1909–1916 рр.). Активними її відвідувачами перед Першою світовою війною були члени Київського товариства повітроплавання, авіатори: студент КПІ, а згодом всесвітньо відомий авіаконструктор І. І. Сікорський; знаменитий льотчик, один з піонерів вищого пілотажу П. М. Нестеров та ін..

У важкий період 1917–1921 рр., попри те, що влада у Києві змінювалася 16 разів, бібліотека продовжувала функціонувати. Її фонди збільшилися за рахунок конфіскованих та безгосподарних бібліотек і книжкових крамниць. У 1919 р. у закладі нараховувалося 143,9 тис. книг, брошур, комплектів газет та журналів, а штат збільшено до 30 осіб.

Зі встановленням радянської влади відбулися зміни в діяльності бібліотеки. Нетривалий період вона мала статус губернської та назву Київська губернська. Із 1923 р. знову набула статусу міської, мала назву Київська центральна робітнича бібліотека ім. ВКП (б).

Фонди бібліотеки зростали швидкими темпами, щорічно обсяг нових надходжень становив 15–20 тис. прим. Станом на 01.01.1940 р. фонд налічував 272,53 тис. томів.

У цей період Київська центральна робітнича бібліотека ім. ВКП (б) була наймасовішою книгозбірнею Києва: бібліотеку щоденно відвідували 1,1–1,2 тис. читачів, через що навіть виникали довгі черги до кафедр видачі літератури і читальних залів. У 1933 р. її послугами користувалися 18 тис. читачів, основну частину яких становили робітники та студенти.

У 30-х рр. ХХ ст. бібліотека стала важливим осередком культурно-просвітницького життя в Києві: в ній регулярно проводилися книжково-ілюстративні виставки, літературні вечори і диспути, зустрічі з діячами культури, письменниками, науково-популярні лекції.

 Після нападу нацистської Німеччини та її союзників на СРСР фонди бібліотеки не були евакуйовані в тил. Книгозбірня продовжувала працювати фактично до вересня 1941 р., до часу окупації міста. З листопада 1941 р. бібліотека на короткий час навіть відновила обслуговування читачів, але невдовзі німецькою зондеркомандою приміщення було перетворено на збірний пункт, куди завозилися для подальшого сортування і відправлення до Німеччини награбовані культурні цінності із бібліотек, музеїв окупованої України та півдня Росії. Зокрема, з фондів Київської міської бібліотеки (таку назву мала книгозбірня в роки окупації) було вилучено понад 50 тис. прим. найбільш цінних для німців видань. Серед працівників бібліотеки тоді діяла підпільна група на чолі з Т. Марковською.

За кілька годин до вступу Червоної Армії в Київ, у ніч на 06.11.1943 р., німецькими військами було підпалено будівлю книгозбірні. Вогнем повністю знищені всі фонди (близько 300 тис. видань) і майно бібліотеки, а також близько 700 тис. книжок, звезених гітлерівцями з пограбованих бібліотек. Від бібліотеки залишилися лише цегляні стіни (крім тильних) без даху.

У цей складний період здійснювалося відновлення фондів за рахунок надходжень з Держфонду СРСР (32 тис. різних видань), обов’язкових примірників творів друку (12 тис.), так званих безгосподарних фондів, повернення з Німеччини книг, що там вилучалися в рахунок репарацій, тощо.

18.04.1954 р. відбулося офіційне відкриття бібліотеки після реконструкції згорілої споруди книгозбірні, що здійснювалася з весни 1950 р.

У 1954 р. бібліотека почала одержувати платний обов’язковий примірник творів друку СРСР і обсяг її фондів помітно зростав.  Загалом на той час вона була однією з найкращих бібліотек України. Ці здобутки стали наслідком важкої наполегливої праці невеликого колективу бібліотеки, який за 10 складних повоєнних років відродив книгозбірню фактично з нуля і досяг показників, що перевищували довоєнні.

Фонди НБУ ім. Ярослава Мудрого – універсальні за змістом, станом на 01.01.2015 р. складають понад 4,7 млн. прим. документів українською, російською, англійською, французькою, німецькою, польською, чеською та іншими європейськими мовами, в т. ч. стародруки, рідкісні, цінні видання,  книги з автографами відомих діячів науки, літератури, мистецтва, які  хронологічно охоплюють 1804–1937 роки  із особистих бібліотек, що були  передані як  дар українському народові.

Найбільш чисельною є колекція книг та періодичних видань XIX – початку XX ст. (до 1917 р.) з різних галузей знань. Серед них, зокрема, прижиттєві зібрання творів та окремі праці українських діячів історії, науки і культури: В. Винниченка, М. Грушевського, М. Драгоманова, П. Куліша, М. Максимовича, М. Старицького, Лесі Українки, М. Хвильового, І. Франка, Т. Шевченка та ін. Бібліографічною рідкістю є колекція прижиттєвих видань творів українських письменників, які зазнали репресій у радянські часи, а наклади їх видань підлягали вилученню з бібліотечних фондів і знищенню: В. Базилевича, М. Вороного, М. Драй-Хмари, М. Зерова, А. Кримського, В. Підмогильного, Є. Плужника, Г. Шкурупія та інші.

Бібліотека має понад півмільйона документів спеціалізованого фонду 66 мовами світу. Водночас у бібліотеці зібрана колекція рідкісних і цінних книг: стародруки, рукописи, видання кириличного друку, прижиттєві видання та окремі праці визначних українських діячів історії, науки і культури.

 Джерела:https://ube.nlu.org.ua

 

 

3 березня - Всесвітній день письменника

Інформаційний дайджест

Повна назва цього свята - Всесвітній день миру для письменника. Його заснували за рішенням 48-го конгресу Міжнародного ПЕН-клубу, який проходив з 12 по 18 січня 1986 року.

Міжнародний ПЕН-клуб (International PEN Club) був заснований в Лондоні у 1921 році. Назва організації - абревіатура, утворена першими літерами англійських слів Poets - поети, Essayists - есеїсти, Novelists - романісти. Цікаво, що абревіатура в даному випадку збігається зі словом pen (в перекладі з англійської – ручка). Ідея створення організації належить англійській письменниці Кетрін Емі Доусон-Скотт. Першим президентом ПЕН-клубу став Джон Голсуорсі.

У 1923 році відбувся перший міжнародний конгрес ПЕН-клубу в Лондоні, на той час ПЕН-центри були створені в 11 країнах світу. Сьогодні подібні центри діють в 130 країнах, в тому числі й в Україні.

А чи відомі вам, наприклад, такі факти про письменників? Тарас Шевченко за своє життя написав 237 віршів і поем, Олександр Дюма-батько - 420 романів, Микола Гоголь працював над створенням "Мертвих душ" виключно стоячи, а Михайлові Булгакову знадобилося 12 років на написання роману "Майстер і Маргарита". Сьогодні в світі налічується близько 150-200 тисяч професійних письменників і пишуть вони більш ніж 150 мовами.

Вже з цих нечисленних фактів зрозуміло, що професія письменника нелегка, багатогранна і заслуговує глибокої поваги. Всесвітній день письменника відзначають не лише поети, прозаїки, памфлетисти, публіцисти,  фейлетоністи, есеїсти й інші майстри слова. Його по праву вважають своїм також журналісти, історики та блогери. У цей день вони збираються, щоб обговорити тенденції сучасної літератури, нагородити найталановитіших авторів, послухати нові вірші та уривки з творів своїх колег.

Вітаємо всіх причетних до письменницької праці зі святом! Миру, процвітання і подальших творчих успіхів!

Джерела: https://central-ua.tv/news/28215/,    uamodna.com

Відзначення 150-річчя від дня народження Лесі Українки

Поетичний альбом «В її імені – барви України»

З нагоди відзначення 150-річчя від дня народження поетеси учні 3 класу Охтирської загальноосвітньої школи І - ІІ ступенів  № 9, під керівництвом вчительки Шелест Л.М. і шкільного бібліотекаря Єременко В.О., працювали над навчально - пошуковим проектом про життєвий і творчий шлях Лесі Українки.

Презентували проект на літературному святі у формі поетичного альбому - «В її імені - барви України», який складався з сторінок: «Життєвий і творчий шлях», «Літературознавчої», «Дослідницької», «Акторської майстерності», «Поетичної», «Творчої».

Сторінка за сторінкою, перегортаючи альбом,  присутні знайомилися з  дитячими роками, життєвим шляхом і творчістю великої поетеси - ювілярки. 

Переглянувши мультимедійну презентацію, відеофільм  та прослухавши розповідь бібліотекаря, школярі дізнались багато цікавих фактів про життя та творчість Лесі Українки. Присутні мали змогу переглянути книги видатної української поетеси,  літературу  про неї, на тематичній викладці «Славна дочка України – Леся Українка».    

Група учнів - «дослідників»  представили леп бук,  в якому зібрані цікаві факти життєвого і творчого шляху Лесі Українки, дитячі вірші та родове дерево родини Лариси Петрівни Косач-Квітки.   Розповідь про біографію  великої українки мелодійно перепліталася з декламацією її поетичних творів. У виконанні класного керівника і учнів  звучали проникливо рядки віршів Лесі Українки: «Надія», «Вишеньки», «Пісенька весняної води», «Вечірня година», «Як дитиною бувало…», «На зеленому горбочку» та інші.

Акторські здібності продемонстрували школярі у виконанні інсценізації вірша «Мамо, іде вже зима». Людмила Михайлівна Шелест залучила до активної участі глядачів, запропонувавши створити « образ» Лесі Українки, а також скласти сенкан про Лесю.

Діти ділилися враженнями та думками про характер, волю, талановитість Лесі Українки, визначали якості характеру поетеси, які хотіли б виховати і в собі. 

Група учнів – «творців» представили ілюстрації до віршів Лесі Українки, присутні вгадували з якого твору зображення, а на кінець свята переглянули сюжет із мультфільму "Мавка", за драмою – феєрією «Лісова пісня».

Творча та приязна атмосфера літературного свята сприяла вияву фантазії, креативності дітей, стала поштовхом до подальшого вивчення творчості  поетеси.

 

150-та річниця від Дня народження Лесі Українки.

 25 лютого, уся Україна відзначає подію, яка має  загальнонаціональне значення: 150-ту річницю від Дня народження видатної української поетеси, громадського діяча Лесі Українки.

Жінки, яка стала символом України, втіленням її незалежності, самобутності і надій. На честь ювілею поетеси 2021 рік оголошений Роком Лесі Українки.  

Українська земля дала світові ряд геніїв, серед яких Леся Українка вирізняється особливим мистецьким обдаруванням. Феномен її таланту полягає в тому, що вона одночасно плідно працювала в різних літературних жанрах: як велика поетеса-лірик, геніальний драматург, талановитий прозаїк, перекладач, блискучий літературний критик, невтомний збирач і дбайливий цінитель фольклорних скарбів.

Здавалося б, що ми зі шкільних років знайомі з життям і творчістю Лесі Українки. Однак, напевне є речі, про які не пишуть у підручниках. Їх розумієш та відчуваєш своїм внутрішнім світом лише тоді, коли ближче знайомишся з її творами, перечитуєш листи, занурюєшся у її побут. І чим більше дізнаєшся про неї, тим більше усвідомлюєш, наскільки багатогранною, обдарованою та неординарною була ця особистість. 

Не перестає дивувати, як у цій молодій тендітній жінці могли гармонійно поєднатися шляхетність та прихильність до простого народу, виняткова мужність та духовна краса, щирий патріотизм та вже тоді розуміння важливості інтегрування в Європу. Її громадянська свідомість, національна гідність та демократичні позиції, які були закладені ще в родинному колі, можуть бути прикладом для кожного з нас.

Вражає її сила духу, волелюбство, титанічна незламність та жага до життя. Викликає повагу її здатність до вивчення мови. Знаючи 7 мов, вона багато перекладала та читала європейську літературу в оригіналі, але завжди мислила українською і відчувала себе українкою. 

Справжня українська аристократка з винятковим мистецьким обдаруванням, про яку не все дізнаєшся з підручників. Для прикладу, що Лариса Косач з дитинства любила пекти хліб та варити варення, грати у хлопчачі ігри та ходити пішки. Опанувавши мистецтво гри на фортепіано за одну зиму, вона відбивала такт, будучи у гіпсі, а ще добре плавала, переганяючи всіх дівчат у ставку в Любитові.  

Вона залишила незгладимий слід в історії та культурі не лише Волинського краю. Леся Українка – окраса й гордість української нації, її ім’я овіяне всенародною любов’ю та відоме далеко за межами України. 

Леся Українка покажчик

21 лютого - Міжнародний день рідної мови

21 лютого – усіма народами Землі, відзначається День рідної мови. Рідне слово, яке лунає від родини, батьків – важливий фактор в житті людини, що дозволяє кожному усвідомити свою приналежність до свого народу, головний чинник розвитку країни в сучасному світі!

Мова – духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях. На честь цього свята  пройдіть тематичний тест самі та покажіть учням!

Посилання на тест у Бібліотеці тестів: https://naurok.com.ua/.../mizhnarodniy-den-ridno-mo

Всеосвіта › Перейти на сторінку документа

Віртуальна виставка-портрет до 100-річчя від дня народження Володимира Малика

Володимир Малик - співець козацької  слави, літописець української історії

Всі свої найголовніші твори я писав з однієї метою -виправити духовний хребет нашого народу.
В. Малик

Біографія

Народився Володимир Кирилович Малик (справжнє прізвище - Сиченко) 21 лютого 1921 року в селі Новосілки Макарівського району на Київщині в селянській родині. В сусідньому селі Ясногородці закінчив середню школу, а в 1938 році вступив на філологічний факультет Київського університету. Тоді ж почав складати вірші. На початку війни 1941 року молодий студент пішов у народне ополчення, працював на оборонних роботах під Києвом та Харковом, де й потрапив у вороже оточення. Поранений, розбитий малярією, пробує перейти лінію фронту, але не може. Тоді проривається до партизанів, ховаючись у воронках від бомб, перебуваючи холодні ночі в заметених снігом стогах і долаючи всього кілька кілометрів за день. Наприкінці грудня 1941 року таки дістався рідних Новосілок. Навесні 1942 р. потрапив до рук жандармерії. Був вивезений до Тюрінгії. По дорозі на німецьку каторгу намагався втекти, але не судилося. Майже три роки Малик відмучився у фашистських концтаборах.

Документ з примусової праці письменника у Німеччині

У квітні 1945-го — нарешті визволення, півроку радянського “фільтраційного” концтабору. 

В мирний час Володимир працював вчителем української мови і літератури, одночасно продовжуючи навчання в університеті. Спочатку вчителював на Київщині, потім у Лубнах на Полтавщині, аж поки не присвятив себе письменницькій діяльності. У житті письменник був чесною, скромною та доброю людиною. Багатьом початківцям допомагав порадами, вивів на широкий літературний шлях. Багато його творів перекладено іноземними мовами. Володимир Малик був зразковим сім'янином і зразковим та люблячим батьком. Однак, оглядаючись на своє життя, він мимоволі відчував жаль, “що народився в нашій країні в ХХ столітті”. Поряд із цими міркуваннями є інший висновок: “Життя було не легке. Зробив не багато, міг значно більше. Та все ж моя літературна доля щаслива і мене читають. І це — головне...”. Помер Володимир Кирилович Малик 31 серпня 1998 році.

Творчість письменника

  Життєвий калейдоскоп вплинув на світосприйняття письменника В. Малика, вплинув на усвідомлення духовних цінностей як найголовніших у житті, що знайшло  відображення в літературній творчості. Володимир Кирилович глибоко знайомився з історичною літературою, засиджувався в архівах, виїжджав на місця, де колись жили його майбутні герої. На Поділля, в гості до нащадків Кармалюка, в Карпати до спадкоємців Довбушевих традицій, збирав народні перекази та легенди.   Згідно сімейного літопису письменник увійшов в літературу за якихось півгодини, коли у червні 1956-го запропонував представнику видавництва «Молодь» прочитати свою поему-казку «Журавлі-журавлики». Попервах до твору автора-початківця поставилися зі скепсисом. А опублікувавши – не пошкодували. Читачі зустріли поему Малика «на ура». І згодом на твори письменника з нетерпінням чекали вже тисячі українців…

Так, одна за одною з’явилася низка казок-легенд Малика: “Чарівний перстень” про Олексу Довбуша, “Месник із лісу” про Устима Кармалюка, “Червона троянда” про хлопця- партизана Василька, “Микита Кожум’яка” та “Воєвода Дмитро” про захисників стародавнього Києва. У 1960 р. з’являється перша прозова повість “Чорний екватор”, у 1965 — повість “Новачок”, пізніше побачили світ й інші пригодницькі повісті: “Дві перемоги”, “Слід веде до моря”, “Двоє над прірвою”.
Все ж найповніше талант письменника розкрився в жанрі історичного роману. “Посол Урус-шайтана” (1968), “Фірман султана” (1969), “Чорний вершник” (1976), ”Шовковий шнурок” (1977), що склали тетралогію “Таємний посол”, “Князь Кий” (1982), “Черлені щити” (1985), “Горить свіча” (1992), “Чумацький Шлях” (1993), ”Князь Ігор. Слово о полку Ігоревім” (1999) — романи, які стали феноменом етичної та національної пам’яті, культурної самобутності української нації від найдавніших часів.

 За романи історико – патріотичної тематики, зокрема „Посол Урус- шайтана”, „Шовковий шнурок” та „Князь Кий” письменник удостоений літературної премії імені Лесі Українки 1983 року.Володимир Малик – лауреат премії ім. Г. Сковороди, премії фонду імені Т.Г.Шевченка, імені Панаса Мирного.

Твори Володимира Малика часто порівнюють з кращими романами Жюль Верна та Олександра Дюма. А деякі з них, на думку літературознавців, навіть перевершили їх.

Сучасники Малика казали, що його романи «заворожують чудовими й чарівними подорожами з країни в країну, з епохи в епоху, змушують радіти та ридати, любити і ненавидіти, переживати, як свої власні, негаразди й перемоги героїв».

 Насичені пригодами твори «українського Дюма» сприймаються на одному диханні. А після їхнього прочитання в душі залишається прекрасне почуття гордості за те, що ти живеш в країні, багатій на легендарну історію.

Запрошую читачів до шкільної бібліотеки на знайомство з книгами Володимира Малика.

Скачати та прочитати ці та інші твори українського письменника можна за цим посиланням https://chtyvo.org.ua/authors/Malyk/