}

Пошук у блозі

24 січня – Міжнародний день освіти

ДО МІЖНАРОДНОГО ДНЯ ОСВІТИ:
віртуальна книжкова  виставка «Якісна освіта: стандарт нового покоління». 
24 січня – Міжнародний день освіти, який був уперше проголошений у 2018 року, Організацією Об'єднаних Націй для відзначення ролі освіти для миру та розвитку. 
З цієї нагоди фахівцями ДНПБ України ім. В.О. Сухомлинського НАПН України підготовлено віртуальну книжкову виставку «Якісна освіта: стандарт нового покоління». Виставка презентує документи та публікації щодо забезпечення якісної освіти як однієї з цілей сталого розвитку.
 Окремий розділ присвячено висвітленню наукового доробку вчених НАПН України щодо міжнародного дослідження якості освіти PISA, а також матеріали з питань міжнародного партнерства у галузі освіти.
 Віртуальна книжкова виставка:  
Запрошую до перегляду! 

130 років з дня народження поета, перекладача, громадського діяча Павла Тичини.

Цікаві факти з життя і творчості письменника.
         Народився поет 23 січня 1891 року в с. Піски на Чернігівщині – сьомим у багатодітній сім'ї, мав п'ятеро сестер і четверо братів. Походив зі старовинного козацького роду (його пращур був полковником у Богдана Хмельницького). Батько Павла, Григорій Тимофійович Тичина (1850 —1906), був сільським пономарем і одночасно вчителем у безкоштовній сільській школі грамоти.                             
Поет згадував:
“У нашій хаті в першій кімнаті із земляною долівкою (а була ще й друга кімната, з дерев’яною підлогою) стояли дві довгі парти. На кожній парті сиділо душ по 10 або ж по 12 учнів. Не знаю, скільки мені тоді вийшло років, коли я однієї зими вже підсідав то до одного, то до іншого учня і якось швидко, непомітно для себе вивчився читати”. Павло був хворобливою дитиною, та обдарованою талантом -  рано навчився читати, писати, мав чудовий голос і слух. 
       «Звідки мова моя, слова я брав від кого? – Від матері. Її ж бо голос чую повсякчас, немов близенько десь отут вона ще й нині…». «В уяві моїй вона завжди живе поряд з піснею, сестрою її рідною. Ще відтоді, як незабутня мати, схиляючись над колискою, виспівувала найніжніших пісень і добирала найголубливіших слів», – згодом скаже Павло Тичина, творчість якого пронизана материнською піснею. 
       Оскільки родина була бідна і дати освіту дітям було складно, батьки віддали сина в один з монастирських хорів Чернігова.  Павло став співаком архієрейського хору при монастирі в дев’ять років. 
  • Автопортрет. 27.05.1922

    Також навчався в Чернігівському духовному училищі та навіть навчав нот майбутнього хорового диригента Григорія Верьовку.
  • Тичина мав досконалий музичний слух і грав на фортепіано, кларнеті, бандурі, гобої.
  • До того ж добре малював: навчався у художній школі у Михайла Жука, а згодом навіть планував вступати до Петербурзької художньої академії.
  • Перші його вірші позначені 1907 роком.
  • Уперше друком вийшов вірш Тичини "Ви знаєте, як липа шелестить" – 1912 року в журналі "Літературно-наукового вісника"

А ось першим виданням поезій стали знані "Сонячні кларнети". Ця книга одразу поставила 27-річного поета поруч із першорядними митцями українського відродження. Його поезія вражає майстерністю художнього слова, мелодикою. Не дивно, що деякі вірші Тичини стали піснями.  Того ж року організував хор (з 1921 року — Капела-студія імені М. Леонтовича), з яким виступав до 1923 року. У 1923 році Павло Тичина переїздить до Харкова, де працює в журналі « Червоний шлях». У 1926 році взяв активну участь у створенні Вільної академії пролетарської літератури на чолі з М. Г. Хвильовим. З 1929 року — дійсний член Академії наук Української РСР.

За життя Тичина працював у редакціях газет і журналів, у статистичному бюро, помічником хормейстера у театрі Миколи Садовського, завідувачем літературної частини Першого державного драматичного театру УСРР.

Із часом став доктором філологічних наук, академіком АН УРСР, головою інституту літератури АН України, головою Верховної Ради УРСР. Завдяки його діяльності фактично на кілька десятиліть було припинено русифікацію України.

У 1943-1948 роках Тичина очолював Міністерство освіти УРСР. На прохання учнів і вчителів він часто надсилав у школи підручники і необхідну літературу. При цьому, міністр витрачав власні кошти, які він отримував за свою літературну діяльність.

Доля обдарувала його багатьма талантами і багатьма бідами, що породило суперечливе ставлення до поета.

У роки сталінських репресій, коли було знищено три чверті українських письменників, Павло Тичина вцілів ціною компромісу із власною совістю і талантом. Про Тичину писали як про генія, що ні на кого не схожий, поета слов’янського й світового масштабу. Проте вже 1924 року з’явилися перші голоси про «злам» Тичини. Є. Маланюк констатував: «Від кларнета твого – пофарбована дудка зосталась».

 З того часу почався трагічний спад у його творчому житті. З-під його пера народилися "партійно витримані" збірки поезій. Заразом вірші, сповнені любов'ю до своєї країни, він писав у шухляду.

На думку Василя Стуса, "Тичина – така ж жертва сталінізації нашого суспільства, як Косинка, Куліш, Хвильовий, Зеров і Курбас. З однією різницею - їхня фізична смерть не означала смерти духовної – Тичина фізично живий, помер духовно, але був приневолений до існування... по той бік самого себе".

"Його перші спроби вражали усіх його сучасників. Він був особливим, бо в ньому поєдналося все – він був і музикантом, і художником, і поетом. Дивовижної чистоти і святості ця людина була. І як його стали ламати і крутити, що він навіть у назву своєї книжки вставляв ім'я цього кривавого диктатора – "Сталь і ніжність". Це все було у ньому. Але пропри все він зумів збутися як великий поет на початку своєї діяльності". – пише український поет Іван Драч.                                                           

 Своє захоплення рідним краєм П. Тичина висловив у вірші «Не бував ти у наших краях!».

Не бував ти у наших краях!

Не бував ти у наших краях!

Там же небо — блакитні простори…

Там степи, там могили, як гори.                                                            

А веснянії ночі в гаях!..

Ах, хіба ж ти, хіба ти це знаєш,

Коли сам весь тремтиш, весь смієшся, ридаєш,

Серце б’ється і б’ється в грудях…

Не бував ти у наших краях.

Не бував ти у наших краях,

Бо відтіль не таким би вернувся!

Чув про степ, що ген-ген простягнувся?                                               

Єсть там люди — й зросли у степах, —

Що не люблять, не вміють ридати,

Що не можуть без пісні і нивки зорати!

Тебе ж завжди я бачу в сльозах… —

Не бував ти у наших краях.

Помер П. Г. Тичина 16 вересня 1967 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі у Києві.             

     І ще, це цікаво

  • Свої твори Павло Тичина писав лише олівцем.
  • Незважаючи на популярність поета, його матеріальне становище, довгий час залишалося скрутним. У 1921 році П. Тичина навіть був вимушений влаштуватися на роботу в київську дитячу бібліотеку ім. Т. Г. Шевченка.
  • У квартирі Тичини була власна бібліотека – близько 20 тисяч книжок.
  • Тичина самотужки досконало опанував майже 20 іноземних мов, а зокрема — вірменську, грузинську, арабську, турецьку, єврейську. Дав з них цінні поетичні переклади. Збереглися переклади Павла Тичини українською мовою з сорока мов світу.
  • Павло Тичина має навіть не один, а два дні народження. Ще й досі сперечаються, який з них вважати офіційним: 23 січня 1891 року (11 січня за старим стилем – день, коли поет з’явився на світ) чи 27 січня 1891 року (як офіційно зазначено в його автобіографії, написаній поетом у 1924 році).

З Днем Соборності України!

Інформаційний дайджест:
   "Соборна Україна: від мрії до реальності" 
22 січня 2021 року - 102 річниця з дня  проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки — одна з ключових подій Української революції 1917–1921 років.
Цікаво знати, а саме:    
 - 22 січня 1939 року в Карпатській Україні на державному рівні відбулося перше офіційне відзначення свята Соборності;  
 - 22 січня 1939 року закарпатці нагадали про волю українців, висловлену 21.01.1919 на з’їзді Всенародних зборів у м. Хуст — про приєднання Закарпаття до Української Народної Республіки зі столицею в Києві;
  - 22 січня 1939 року відбулася 30-тисячна демонстрація українців, які спеціально прибули до столиці Карпатської України. Це була наймасовіша за 20 років перебування закарпатського краю у складі Чехословаччини демонстрація українців;
 - 21 січня 1999 року Указом Президента, напередодні 80-ї річниці проголошення Акта Злуки, встановлено День Соборності України!
Перегляньте відео від Українського інституту національної  пам’яті    “Відеоісторія” 

5 фактів із історії: 
1. 22 січня ми згадуємо дві рівнозначні за вагою події української історії: проголошення незалежності Української Народної Республіки 1918 року та Акт Злуки українських земель рівно через рік – 1919-го.

Історія, традиції та звичаї в Україні

 Водохреще в Україні. 

Хрещення Господнє відзначається 19 січня    і завершує цикл зимових різдвяних свят. 

Це церковне свято має безліч цікавих традицій і звичаїв святкування в Україні.

На згадку про хрещення Ісуса Христа в річці Йордан свято Богоявлення в народі називають Водохреща, або Йордан. Це одне з 12 найбільших християнських свят різдвяно-новорічного циклу. 

Коли Ісусу Христу виповнилося тридцять років, він прийняв хрещення від Івана Хрестителя на річці Йордан. Християнські перекази оповідають, що коли Син Божий виходив із води, небеса розкрилися, і в цю саму мить на плече його опустився голуб. Це був Святий Дух. Звідси й пішла традиція хрещення у воді, а свято називають Богоявлення. Своїм водохрещенням у Йордані Спаситель започаткував Таїнство водохрещення - одне із семи головних церковних таїнств, через яке людина ніби наново народжується для життя во Христі. Наші предки (в дохристиянські часи) цього дня вшановували богиню річок Дану. Вважалося, що вода цього дня стає чарівною, нею умивалися дівчата, щоб бути вродливими, нею лікували хвороби і захищалися від нечистої сили.
Святкувати Водохреща починають 18 січня, всі віруючи люди дотримуються суворого посту – нічого не їдять. Сідати вечеряти можна, коли зійде вечірня зоря.

16 січня - День пам’яті «кіборгів»

Героїчна оборона Донецького аеропорту
остаточно зламала плани Росії
із захоплення України, наголосив В. Зеленський / фото УНІАН
16 січня, в Україні відзначають День пам’яті «кіборгів», які захищали Донецький аеропорт з 26 травня 2014 року до 22 січня 2015 року.  «Кіборгами» нескорених українців назвав сам ворог. Мовляв, тільки роботи здатні вистояти в таких нелюдських умовах. Протягом 242 днів з неймовірною стійкістю, відвагою й незламністю українські військовослужбовці та добровольці тримали оборону ДАПу.
   Героїчна оборона Донецького аеропорту остаточно зламала плани Росії із захоплення України. Це виглядало як диво, коли наші люди витримували навіть після того, як почав «здаватися» бетон. Але жодного дива – це відображало закономірність. Бо українці довели, що рубіж свободи народів у Європі тепер – по східному кордону нашої держави, і на захід його вже ніхто й ніколи не відтисне, повідомляє фейсбук-сторінка глави держави.
Пам’ятаємо наших героїв, живих та полеглих, і дякуємо за їхній подвиг – за символ того, що ми обов’язково вистоїмо і здобудемо перемогу. І над Донецьким аеропортом знову замайорить синьо-жовтий прапор України.

                 Безмежна вдячність кожному нашому захиснику! Вічна пам’ять тим, хто віддав життя за свободу України!

Національний військово-історичний музей України, дослідивши низку джерел службового характеру та відомості з відкритих джерел, оприлюднив остаточні цифри і хроніку бойових втрат. Захищаючи Донецьке летовище,                                 полягли 100 українських військових, понад 300 зазнали поранень.







Інтернет ресурси: https://www.unian.ua/war/boji-za-doneckiy-aeroport-zelenskiy-viddav-shanu-kiborgam-i-zayaviv-pro-prapor-ukrajini-nad-doneckom-novini-donbasu-11287490.html

https://armyinform.com.ua/2021/01/boyi-za-doneczkyj-aeroport-buly-odnymy-z-najzapeklishyh-u-vijni-na-shodi-ukrayiny-prezydent-ukrayiny-vshanuvav-kiborgiv/

Книги - ювіляри 2021 року

        Інформаційний дайджест

     Ювілеї заведено святкувати саме у людей, але навіть книги мають свої круглі дати. Звісно, не завжди є змога чітко визначити дату написання та публікації якогось літературного твору, але деякі дати є чітко відомими. Тож корисно знати, які є книги-ювіляри на 2021 рік в Україні. Перелік таких книг, збірників та творчих доробків дуже великий. До вашої уваги деякі з відомих книг, які святкуватимуть свій черговий ювілей.

Цього року виповнюється:

 945 років від створення «Ізборника Святослава» (1076) одного з найдавніших у Київській Русі рукописних збірників літературних творів.

Щедрий вечір

Зимовий цикл українських свят:
 
13 січня - Меланки (Маланки), Щедрий вечір, щедра кутя
14 січня - Новий старий рік та свято Василя

Старий Новий рік – одне з багатьох веселих зимових свят – в Україні святкують в ніч з 13 на 14 січня. Традиційна святкова вечеря напередодні Старого Нового року має особливу назву – Щедрий вечір. У цей вечір прийнято радо зустрічати і пригощати гостей. Чим щедріше накритий стіл і більше гостей прийшло – тим кращим буде прийдешній рік. За християнським календарем - це день преподобної Меланії, ці два свята об’єдналися і тепер вони називаються Щедрий вечір і свято Маланки. Після обіду, гарно вбрані дівчата, ходили по домівках родичів, сусідів і щедрували. Вважається, що щедрівка приносить у дім щастя, достаток та радість на весь наступний рік. "Щедрий вечір, добрий вечір..." - це давня щедрівка яку традиційно співають напередодні Старого Нового року та Другого Святого вечора 13-го січня.

Підбірка найпопулярніших українських щедрівок на Старий Новий рік, яка стане у пригоді, та буде доречною для привітань на Щедрий вечір. Нумо вчити слова!
Щедрий вечір, добрий вечір! Українські щедрівки  на Старий Новий рік
Щедрівонька щедрувала,
під віконце підбігала,
Що ти, тітко, напекла,
Винось нам до вікна.
Що ти, дядьку, нам напік,
Винось нам аж на тік.

Щедрик, щедрик, щедрівочка
   Засяяла в небі зірочка,
Тож прийшли до Вас до хати
Всім здоров’я побажати,
Хай прекрасним буде рік, 
Йшла лиш радість на поріг,
Дружньою була родина
 І вся наша Україна!
У цей вечір молодь ходила «маланкувати». Один з парубків перебирався на Меланку. У групі переряджених були «князь», «княгиня», «дід», «баба», «коза», «циган» та інші персонажі. Під вікнами щедрувальники вітали господарів з Новим роком, бажали їм усіляких гараздів. Якщо їх пускали до хати, гості розігрували жартівливі сценки. За ці вітання щедрувальників щедро обдаровували.

Вранці 14 січня, коли в Україні відзначають Старий Новий рік і свято Василя Великого, настає час для веселого обряду, який сягає корінням у глибоку давнину – посівання (засівання). За традицією, посівати повинні чоловіки – як діти, так і дорослі. Вважалося, що саме хлопчик має першим увійти до оселі та впустити у дім щастя, радість, мир та багатство…

Посівальники, зокрема, обходять будинки родичів, хресних батьків, знайомих та сусідів, де розсипають по кімнаті зерно й бажають господарям щастя, здоров’я, достатку та хорошого врожаю у новому році. У відповідь на це господарі обдаровують засівальників частуваннями, гостинцями і грішми. Українці полюбляють свята та вміють весело святкувати!
І для настрою ось вам справжні посівальники!

Пропоную переглянути та вивчити гарні короткі засівання-віншування  на Старий-Новий рік, на щасливий Новий рік!
Одна з найбільш популярних засівання-віншувань починається словами – “Сію, сію посіваю, з Новим роком Вас вітаю”, ось найпопулярніші такі засівання: 
Сію, сію, посіваю
З Новим роком всіх вітаю!

Різдвяна мелодія на всі часи: як у світі переспівали український “Щедрик”

 

Щороку, напередодні Різдва, на радіо, телебаченні, у фільмах та мультсеріалах лунає «Щедрик». Мелодія, що стала символом зимових свят у всьому світі, належить перу українського композитора Миколи Леонтовича.
Відомо, що в 1892-1899 рр. Микола Леонтович вчився у Кам'янець-Подільський духовній семінарії. Початкову музичну підготовку йому надав батько, який був священиком. Але потужну й якісну музичну освіту він здобув у стінах семінарії, в якій вивчив теорію музики та хоровий спів, навчився грати на фортепіано, скрипці й самотужки опанував низку духових інструментів симфонічного оркестру. На старших курсах почав збирати музичний фольклор, обробляти та аранжувати народні пісні адаптуючи їх до хорового співу, був диригентом хору семінаристів.
    Випускники духовної семінарії приймали сан й ставали священнослужителями. В родині Леонтовичів було 6 священиків. Але Микола Дмитрович обрав шлях музиканта та педагога.Музична спадщина М. Леонтовича складає біля 150 творів. Він видав «Збірки пісень з Поділля» у власному аранжуванні. Але вершиною його творчості вважаються «Щедрик», «Дударик» та «Літургія Іоанна Златоуста».
      Слова і просту мелодію «Щедрика» М. Леонтович знайшов під час чергової музично-краєзнавчої експедиції, в одному з сіл Поділля. Перше з п'яти аранжувань «Щедрика» датоване 1901 роком. У «Щедрику» здійснений блискучий гармонійний синтез народної музики й класичного симфонізму, язичницького та християнського світоглядів. Його текст короткий, стислий, глибинний. Музика – мелодійна, емоційна, ритмічна та віртуозна. В ньому закладена неймовірна емоційна енергетика та духовний магнетизм. На думку найавторитетніших українських та зарубіжних музикознавців «Щедрик» є не просто досконалим аранжуванням, а самостійним, оригінальним й унікальним музичним твором. Він легко запам'ятовується й співається. В його мелодії задіяні лише три ноти – до – сі – до – ля – у нескінчених чотириголосих варіаціях високих і низьких тонів. У цих трьох нотах «Щедрика» вмонтований універсальний код української культури. «Щедрик» М. Леонтовича став одним із символів України.
     Вперше «Щедрик» виконала студентська хорова капела Київського університету імені Святого Володимира 25 грудня 1916 року під диригуванням самого автора.Двадцять років знадобилося Леонтовичу, щоби створити досконалий твір. Композитор поклав мелодію на текст щедрівки, знаної ним з дитинства. Слова «Щедрика» сягають корінням дохристиянської доби, коли Новий рік відзначали ранньої весни з поверненням в Україну ластівок. Саме цим і пояснюється зміст строфи «прилетіла ластівочка, стала собі щебетати, господаря викликати».

      Українська щедрівка широко використовується в рекламі, а її гумористичні версії фігурували в американських телесеріалах: «Південний парк», «Маппет Шоу», «Сімпсони», «Гріфіни», «Суботній вечір у прямому ефірі», «Менталіст», а також у кінофільмах: «Сам удома»; «Сам удома-2: Загублений у Нью-Йорку»; «Санта Клаус»; «У дзеркала два обличчя»; «Міцний горішок 2»; «Шепіт», «Гаррі Поттер», «Битва на гірляндах», «Французький зв‘язковий». Існують також польська, румунська, французька, португальська, німецька, іспанська, японська інтерпретації «Щедрика».
        Але Миколі Леонтовичу не судилося спостерігати розквіт «Щедрика». За два місяці по тому, як український ансамбль представив щедрівку у Нью-Йорку, її автор раптово загинув від рук російського чекіста, Афанасія Грищенка. Історики досі сперечаються про те, чому чекісти вдалися до такого жорстокого акту. Напевне, можна сказати тільки одне: здобутки Леонтовича не вдасться поховати, ані знищити. Вони живуть і стали надбанням не одної нації, а всього світу.

За матеріалами сайту - "Дивись.info "

Колядки, Щедрівки

 Віртуальна читальня_колядки та щедрівки

«Гей! Свята прийшли у гості!

Зустрічайте коляду!»
Зимові обрядові свята в Україні завжди було прийнято зустрічати особливим чином, дотримуючись безлічі традицій. А найулюбленіша традиція на різдвяні свята у дітей - це співати колядки та щедрівки та отримувати за них подарунки. За українськими звичаями, колядують переважно чоловіки, а щедрують жінки та дівчата.
Колядки — величальні обрядові пісні зимового циклу, які походять з глибокої давнини. Свою назву вони отримали від древнього слов'янського свята Коляди, присвяченого народженню Сонця і початку року.
А за часів християнства колядки в народі стали асоціюватися з Різдвом. Колядують в Україні 6 і 7 січня. Зазвичай колядувати ходять групою ряджених, до складу якої обов'язково входять звіздар, що йде першим і несе зірку, дзвонар, що сповіщає всіх дзвоном про те, що йдуть колядники, а також мехоноша, який складає в мішок все наколядоване частування. Колядники ходять від хати до хати, запитують у господарів дозволу, виконують колядки, а господарі в подяку обдаровують їх частуваннями.
Однією з найвідоміших щедрівок вважають музичний твір українського композитора Миколи Леонтовича "Щедрик". Ця композиція стала дуже популярною не тільки в Україні, але й на Заході. Вашій увазі перелік українських колядок, щедрівок та посівалок для дітей.
Ну то що – пригадаємо декілька колядок, які буде легко вивчити? Вивчайте та співайте!