Загадки, прислів’я, прикмети, приказки та вірші про зиму
НАРОДНІ ПРИКАЗКИ ТА ПРИСЛІВ’Я ПРО ЗИМУ
Зима літо годує.
Той взимі голодує, хто літо гайнує.
Зима біла, та снігу не їсть, а тільки сіно.
Якби не зима, то й літо було б довше.
Синиця пищить — зиму віщить.
То сніг, то завірюха, бо вже зима коло вуха.
Мороз невелик, та стоять не велить.
Варвари (17 грудня) ночі урвали, а дня доточили.
На Петра Вериги (29 грудня) – половина снігу, половина криги.
Яркі зорі на голодну кутю - щедрий приплід білих ягниць.
Як на голодний вечір темно, то вродить гречка.
Тріщи не тріщи, а вже минули Водохрещі.
Прийшов Тома — сиди вдома.
Добре говорив святий Тома, що в грудні найліпше сидіти вдома.
Спиридон Сонцеворот небо плечима підпирає - дня добавляє.
На Спиридона хоч на гороб’ячий скік, але таки прибуде дня.
На Спиридона дня прибуде на макове зерня.
Весна була суха — зима буде на сніг глуха.
Зима без трьох підзимків не буває.
Сніг у грудні глибокий — урожай високий.
Сумний грудень у свято і в будень.
Заступи грудня дверима, то він тобі вікном улізе.
Не так зима, як призимки.
У грудні сонце на літо, а зима на мороз повертає.
Трапляється такий год, що в грудні на день сім погод.
Із-за доброї години ожидай лихої днини.
Як зазиміє, то жаба оніміє.
Зимове сонце, як мачушине серце: світить та не гріє.
Зимовий деньок, як комарів носок.
Грудень землю грудить і хату студить.
Грудень холодний та сніжний — хліб буде буйний та пишний.
Грудень — не брат, а морознеча — не сестра.
Хоч мороз і припікає, зате комарів немає.
Січень рік починає, а грудень кінчає.
Груднева днина куца: сюди тень, туди тень — та і минув день.
Важко влітку без корови, а в грудні без кожушка.
Грудень — кінець року, а початок зими.
Грудень землю грудить, а не встудить; ...хату студить.
Грудень поле грудить, а землю студить.
Грудень око снігом радує, а вухо морозом рве.
Прийшов грудень — приніс студень.
Рихтуйтеся, люди, бо йде грудень.
Смутний грудень, як прийде студень.
Смутно, як в грудню пополудню.
Сподівайся од нього добра, як од грудня тепла.
У грудні так тепло, як за лихим паном.
Зимове тепло — на літній холод.
Як туга зима, то і літо красне.
З Панасовими морозами жарти лихі.
На Опанаса-ломиноса бережи носа.
Новий рік — до весни відлік.
На Новий рік прибавилося дня на заячий скік.
Сонце блищить, а мороз тріщить.
Холод не брат, а завірюха не сестра.
Мороз як вітчим, а холод як мачуха.
Зимова днина така: сюди тень, туди тень — та й минув день.
Зимове сонце, як мачуха — світить та не гріє.
Сичи не сичи, коли я на печі.
Сніг, завірюха — то зима біля вуха.
На Михайла зима саньми приїхала.
Січень снігом січе, а мороз вогнем пече.
Січень січе та морозить, а газда з лісу дрова возить.
Січень без снігу - літо без хліба.
У січні вночі панують сови та сичі.
У січневу холодну добу пам’ятай про худобу.
В січні сніг січе з вітрами, а пияк трясе зубами.
Січень наступає — мороз людей обнімає.
Січень не так січе, як у вуха пече.
Січень січися, а ти до печі тулися.
Січень з груднем прощається, а на лютий очі косує.
Січню морози, а лютому — хурделиці.
Січень стрибнув на поріг курячим скоком.
Хвали січень сніговий, травень дощовий, а серпень на хліб рясний.
Сніг, а не лід, заячий лишає слід.
Настав лютий — тверезий взутий, а пияк босий псяк.
Питає лютий, чи добре взутий, бо прийде марець і вхопить за палець.
В лютім сонце йде на літо, а зима на мороз.
Вже лютий геть підгриз — кидай сани й бери віз.
В лютому зима вперше з весною стрічається.
Лютий воду відпускає, а березень підбирає.
Лютий виганяє ковалів з гути.
Лютий— гостро-кутий.
Лютий додає до весни охоти, але ти взувай ще добре чоботи.
Лютий — місяць вітрів і кривих шляхів.
Лютневий сніг весною пахне.
Лютий ведмедю и барлозі бік пригріває.
Лютень сказав: «Якби я в батькових літах, то бику-третяку роги вирвав би!»
Якби мені та сила, що в січні, каже лютий, то я бику-третяку роги вломив!
Часом лютий змилується, що людина роздягнена, але часом такий гострий, що змерзнеш аж до кісток.
Лютий зиму видуває, а березень її ламає.
Ще рано лютому до березня в свати ходити.
На лютий «Добридень», березневим «Здорові будьте».
Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур.
Січню морози, а лютому хуртовини.
Лютневий сніг, мов з рукава.
Лютий сильний хуртовинами, а березень капіжем.
Як в лютому гукнеться, так восени відгукнеться.
Лютневі прикмети — метелиці та замети.
Лютий зиму на ніч замикає, а березень весну в гості припрошує.
Зима хоч припікає, зате комарів немає.
Зимове сонце, як мачушине серце.
Холод - не брат, а заметіль - не сестра,
Зима хоч і біла, та снігу не їсть, а тільки сіно.
Зимою сонце крізь плач сміється.
Мороз такий, аж зорі скачуть.
Іди, зимо, до Бучина, бо ти вже нам наскучила.
За матеріалами: Скуратівський В.Т. "Місяцелік". Київ, видавництво "Мистецтво", 1993, стор. 158 - 159, 182 - 183, 195 - 196.
Дивіться також:
Синиця пищить — зиму віщить.
То сніг, то завірюха, бо вже зима коло вуха.
Держись, Хома, іде зима!
Прийшла покрова — сиди, чумак, дома.
Покрова землю листом покрива.
Як зазиміє, то й жаба оніміє.
До завірюхи треба кожуха.
На новий рік прибавилось дня на заячий скік.
Мороз не велик, а стоять не велить.
Зимове сонце, як мачушине серце: світить, а не гріє.
Зимнє тепло, як мачушине добро.
Взимку сонце крізь плач сміється.
Сонце блищить, а мороз тріщить.
Сонце в мішок не зловиш.
Так тепло, як циганові під ятером.
Зима біла, та не їсть снігу, а все — сіно.
Такий мороз, аж зорі скачуть.
Зимою деньок, як комарів носок.
Лиха тому зима, в кого кожуха нема, чоботи — ледащо, а їсти нема що.
Вітер добрий при стозі, а злий при морозі.
Влітку і качка прачка, а зимою і Тереся не береться.
Грудень рік кінчає, а зиму починає.
Грудень землю грудить, а хатинки студить.
Сумний грудень і в свято і в будень.
Січень не так січе, як у вуха пече.
Січень січе, ще й морозить, ґазда з лісу дрова возить.
Місяць лютий спитає, чи взутий.
В холод кожен молод.
Так холодно, що якби не вмів дрижати, то змерз би.
Мерзлякуватому й на печі холодно.
Місяць лютий гостро кутий.
Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур.
Якби мені та сила, що в січні, каже лютий, то я б бику — третяку роги вломив.
Зима без снігу — літо без хліба.
Багато снігу — багато хліба.
Як сніг упаде, то пастух пропаде, а як розтане, пастух устане.
Де сніг буде — хліба прибуде, де вода розіллється — сіна набереться.
За
матеріалами: Збірка "Народ скаже — як зав'яже: Українські народні
прислів'я, приказки, загадки, скоромовки." Упорядник - Н. С. Шумада.
Київ, Веселка, 1985 рік.
РІЗДВЯНІ ПРИКАЗКИ ТА ПРИСЛІВ'Я:
Не дивниця, що на Різдво метелиця.
Зелене Різдво — білий Великдень.
Краще Різдво тріскуче, ніж пекуче.
На Різдво йде сніг — заврожаїться озимина.
Як по Різдвові, так і по Петрові.
Сонячний день на Різдво — дорід на хліб.
На Різдво йде сніг — заврожаїться озимина.
На деревах рясний іній — защедрить озимина.
В який день тижня Різдво, в такий треба починати жнива.
В який день Різдво, в такий Новий рік і Петра.
Дми не дми — не до Різдва йде, а до Великодня.
Дуй не дуй, а вже не до ковбаси, а до яєць іде.
Не однаково задалеко від Різдва до Великодня, як від Великодня до Різдва.
На Різдво обійдеться без паски, а про мак буде й так, а без олії не зомлію.
Обійдеться на Різдво без свяченого, а на Великдень без куті.
Як на дві неділі перед Різдвом рясний іній, то перед Петром буде на гречці рясний цвіт.
НОВОРІЧНІ ПРИКАЗКИ ТА ПРИСЛІВ'Я:
На Новий рік прибавляється дня на заячий скік. На Новий рік прибуває дня на барана скік.
Василів вечір додає дня на курячу ніжку.
На Василів вечір день прибуває на курячий шаг.
На Василя вечір відьми крадуть місяць.
На Новий рік погода — буде в полі урода.
Старий рік у ноги — Новий у пороги.
За матеріалами: Скуратівський В.Т. "Місяцелік". Київ, видавництво "Мистецтво", 1993, стор. 176, 179.
ПРО ГНОМИКА І СВЯТОГО МИКОЛАЯ
Мороз у лісі - аж скрипить!
Зимова ніч, холодна ніч.
Та світло в гномиковій хатці.
Чом гномик досі ще не спить?
Пече бісквіти гноменяткам!
У форми тістечко залив –
й за голову вхопився:
усім ніяк не вистача!
І борошно скінчилось...
А лісом Миколай ішов.
Він знає все на світі!
Тож борошна торбинку
на поріжку залишив.
І гномик радо запросив
Святого Миколая:
- Будь ласка, прошу Вас у дім!
Вам будем дуже раді!
Узвар солодкий є з грушок
і яблучок маленьких.
І гарбузяна кашка ще
Лишилася тепленька...
Всміхнувся добрий Миколай:
- Спасибі за гостинність!
Хоч як би я цього хотів -
у двері не протиснусь!
Та скоро в гості я прийду
до діток всіх слухняних
і Вашим діткам залишу
гостинці на веранді...
(13.12.2020)
Немає коментарів:
Дописати коментар