До 210-річчя від дня народження

(2 лютого  1812 -15 грудня 1848)  

Віртуальна  виставка - портрет: 

Євген Гребінка - лірик, байкар, автор казок, повістей, легенд, п’єс, пригодницького роману з історії Запорізької Січі (“Чайковський” не дуже поступається “Тарасу Бульбі” Гоголя). 

А ще – меценат, педагог, видавець.

210 років минуло, як народився Євген Гребінка – людина-епоха, людина-салон, людина-фентезі, людина-гумор, натхненник і талановитий організатор. За рішенням ЮНЕСКО, день народження Євгена Гребінки визнано знаменною датою. Його спадщина не тільки документ минулого - вона й нині несе людям світло гуманізму. З метою вшанування пам'яті та більш глибокого вивчення діяльності цієї яскравої особистості,  пропонуємо  до вашої уваги факти з життя і творчості літератора.

Людина-епоха. Народився Євген Павлович Гребінка 2 лютого (21 січня) 1812 року в маєтку «Убіжище» поблизу Пирятина на Полтавщині в сім’ї дрібного поміщика — відставного офіцера. Батько письменника воював з турками ще за часів цариці Катерини ІІ («своєю шаблею вдирався на чолі хоробрих гусар у турецькі колони», як згадував Євген Павлович у значною мірою автобіографічній повісті «Записки студента», а пізніше «козакував у Вітчизняну війну» 1812 року) пройшов шлях до Парижа, після відставки займався господарством, мав 20 кріпаків. Товаришував з В. І. Григоровичем, В. І. Марковичем. Мати була нащадком звитяжного запорозького роду Чайковських, звідки вийшов видатний композитор Петро Чайковський, і саме на основі родинних переказів цього роду значною мірою створювався відомий історичний роман Євгена Гребінки «Чайковський» (1843). Справді, «українське коріння», український світогляд у творчості  автора.

Початкову освіту Гребінка здобув удома від приватних учителів, згодом навчався в Ніжинській гімназії вищих наук (1825 — 1831); тут брав активну участь у літературному житті гімназійної молоді. 1831 на сторінках «Украинского альманаха» вийшов друком його перший вірш, підписаний псевдонімом Е. Гребенкин. Це були часи, коли в Росії після придушення повстання декабристів запанувала жорстока миколаївська реакція. Однак вона була не в силі загальмувати зростання опозиційних настроїв у країні. Ідеї “мучеників декабристів” знаходили жваві відгуки в колах студентської молоді, проникли вони і в стіни Ніжинської гімназії. Вихованці цього закладу нелегально читали волелюбні твори Пушкіна і Рилєєва, Радищева і Грибоєдова. За роки навчання він збагатився знаннями, життєвим досвідом, із стін навчального закладу виніс любов до літератури і пристрасну жагу до творчості…Гребінка закінчив гімназію влітку 1831 року. Невдоволений нудним життям глухого провінційного хутора і окрилений першими літературними успіхами, Євген поривається в далеку і принадливу столицю.

Людина-салон. У 1834 р. Гребінка переїжджає до Петербурга, де зав’язує широкі знайомства, з літераторами і художниками, журналістами… Був він знайомий з О. Пушкіним, В. Бенедиктовим, О. Кольцовим, В. Жуковським, П. Вяземським, І. Тургенєвим, І. Криловим, К. Брюлловим, Володимиром Далем, Федором Толстим (це той Толстой, який значною мірою сприяв визволенню Тараса Григоровича Шевченка з далекого каспійського заслання), Іваном Панаєвим, підтримував активне листування, дружні зв’язки з Григорієм Квіткою-Основ’яненком, Петром Гулаком-Артемовським, Левком Боровиковським, іншими українськими письменниками. Гребінка й сам влаштовував у себе вдома літературні вечори!

У перший же рік перебування в Петербурзі в друкарні Греча виходять його “Малороссийские приказки”, через два роки з’являється їх друге видання; друкуються твори Гребінки і в періодичних столичних виданнях.

Педагог.  З 1837 року працює вчителем у Дворянському полку. Служив у Комісії духовних училищ при Синоді, з 1838 року до смерті викладав словесність, часом також і природознавство, в Дворянському полку, 2-му кадетському корпусі і в інших військово-навчальних закладах.

1844 року Гребінка одружився з Марією Ростенберг, у шлюбі з якою у них народилася донька Надія (в заміжжі Базилевська).

 Меценат. У 1847 році відкрив своїм коштом у селі Рудці Лубенського повіту на Полтавщині парафіяльне училище для селянських дітей.

Талановитий організатор. Гребінка брав дуже активну участь у літературно-мистецькому житті Петербурга 30—40-х років ХІХ століття, організував відомий на ту пору салон, де бували визначні діячі української та російської культури.

З Шевченком Гребінка познайомився через свого приятеля І. Сошенка десь у другій половині 1836 року. Шевченко зразу викликав до себе симпатію у письменника, зачарував його своїми талановитими малюнками. Після першої зустрічі  Євген Гребінка почав часто запрошувати Шевченка до себе, давав йому книжки, часом допомагав матеріально…На час знайомства з Гребінкою припадають і перші поетичні спроби Шевченка. Певна річ, що Гребінка, уже відомий тоді письменник, був знайомий з ними, давав молодому авторові свої поради, заохочував до подальшої творчості…Саме Євген Гребінка (поруч з Іваном Сошенком, Григоровичем-Барським, Мокрицьким) був серед тих українців, без конкретної, самовідданої допомоги яких було б неможливим звільнення Великого Кобзаря з кріпацтва — якраз ці люди зробили тут перший поштовх, залучили до справи впливових російських «партнерів»: Жуковського, Брюллова, Венеціанова. Саме Гребінка (і це відомо зі спогадів людей, які знали молодого Тараса) наполегливо дбав про те, щоб ввести вчорашнього кріпака, геніально обдарованого митця до товариства освічених людей Санкт-Петербурга, прагнув створити максимально сприятливі умови, за яких би міг найкращим чином розвиватися його талант. У листі Гребінки до Григорія Квітки-Основ’яненка від 13 січня 1839 року читаємо: «У меня здесь есть чудесный помощник — Шевченко, человек удивительный!» (до речі, саме Євген Павлович познайомив заочно Шевченка з автором «Конотопської відьми», «Марусі» та «Пана Халявського»). До цього ж часу відноситься і наполеглива порада Гребінки, адресована Іванові Сошенку: «Давати Тарасу книжки, більше книжок!».

Видавець. Якби Гребінка нічого б більше не зробив для української літератури, а тільки підготував і видав славетний альманах «Ластівка» (1841 рік; це була видатна подія у становленні нашого рідного слова — під однією обкладинкою зустрілись твори Шевченка, Квітки, Куліша, Котляревського, самого Гребінки, Боровиковського, Забіли...) — то й тоді його ім’я заслуговувало б на вдячну пам’ять нащадків. Але ж найбільша перемога «українця» над Гребінкою-малоросом — це, безперечно, його роль у народженні першого видання Шевченкового «Кобзаря». Особлива заслуга Гребінки в тому, що за його безпосередньою участю побачила світ – ця справді епохальна книга для українців.

Тарас Шевченко був вдячний Є. Гребінці за допомогу і прихильність, намалював його портрет, присвятив вірш «Перебендя».

Гребінка — та людина, котра була супутником Шевченка у першій його подорожі Україною після 14-річної розлуки з рідною землею (1843 рік; сам цей факт багато про що свідчить!). Нарешті, готуючи останнє прижиттєве видання свого роману «Чайковський» (1848 рік), Гребінка залишив без змін всі епіграфи, підібрані до окремих розділів твору. А епіграфами цими були... уривки з віршів Шевченка.

Євген Гребінка: невідомий«ваше високоблагородіє». Євген Гребінка дослужився до шостого рангу в «Табелі о рангах», став колезьким радником і в офіційних справах до нього вже звертались не інакше, як «ваше високоблагородіє». Служив у міністерстві народної просвіти Сергія Уварова, який був творцем державної ідеології Російської імперії (її основні складники: православ’я, самодержавство, народність). Був у захваті від того, що цар Микола І жартує з козаками-охоронцями «малоросійською» мовою. Врешті-решт цар Микола І був покровителем його друзів. Тож у кривдах простого народу, які висміював у своїх байках, щиро звинувачував лихих бояр, які приховують правду від царя. У тому ж 1843 році виходить роман «Чайковський», написаний на основі родинних переказів. На початку роману Гребінка прославляє пирятинців, які дали відсіч шведам і зрадникам (козакам Мазепи). А для Тараса Шевченка Мазепа був борцем за волю. Тому дружба поетів могла не витримати лояльності Гребінки до імперії і царя Миколи І, який для Шевченка був уособленням кріпацького ладу.
Після одруження Гребінка багато пише, публікується і викладає. Але туберкульоз виснажує організм. Застудившись, помирає 3 грудня 1848 року.

 Євген Павлович Гребінка — скромна, м’яка, делікатна людина — міг бути оборонцем своїх принципів! І одним з головних принципів для нього був вільний розвиток рідного українського слова, рідної культури загалом на гуманістичних, високоморальних засадах.

 ТВОРЧИЙ НАБУТОК Є.ГРЕБІНКИ

За 15 років літературної діяльності Євген Гребінка надрукував понад 50 повістей, байок, романів і оповідань. Гребінка писав українською та російськими мовами.
Відомі його поезії та оповідання такі як: «Човен», «Ліс», «Маруся», «Сто сорок п’ять», «Двійник», а байки «Ведмежий суд», «Лебідь і гуси», «Зозуля та Снігир», «Пшениця», «Маківка» та інші актуальні і до сьогодні.
Велику популярність автору приніс його романс «Чорнії очі», який він присвятив своїй майбутній дружині Марії Ростенберг.
„Очи черные, очи страстные,
Очи жгучие и прекрасные!
Как люблю я вас!
Как боюсь я вас!...”
Світова естрада нещодавно визначила три найпопулярніші у ХХ столітті естрадні пісні. Перше місце віддано іспанській поетесі Консуело Веласкес за романс на її слова «Бесаме мучо». а на другому місці — наш земляк Євген Гребінка з романсом «Очи черные». Його легендарний романс виконували такі знаменитості, як Федір Шаляпін, Ізабелла Юр’єва, Луї Армстронг, Володимир Висоцький, Патрісія Каас, Мірей Матьє, Хуліо Іглесіас та і зараз виконує багато сучасних співаків. Тож не дивно, що, за рішенням ЮНЕСКО, день народження Євгена Гребінки — одна із знаменних дат увсьому світі.

Тому читаймо своє, українське, читаймо найкраще!

СПАДЩИНА ПИСЬМЕННИКА

Гребінка Є.П. Твори: У 3-х т./ Редкол.: С.Д. Зубков (голова) та ін.- К.: Наук. Думка, 1980-1981.
Гребінка Є.П. Твори: У 5-х т./ Упоряд. С.Д. Зубков .- К.: Худ. Література, 1957.
Гребінка Є.П. Вибране / Упоряд. С.Д. Зубков .- К.: Музична Україна, 1976.- 224 с.
Гребінка Є.П. Чайковський. Романи та повісті / Пер. з рос. Д. Бобиря .- К.: Дніпро, 1966.- 516 с.
Гребінка Є.П. Байки. Поезії / Авт. передм., приміт. С. Д. Зубков.- К.: Дніпро, 1990.- 247 с.: іл.- ( Б-ка укр. класики «Дніпро»).
Гребінка Є.П., Гулак-Артемовський П. Поетичні твори. Повісті та оповідання.- К.: Наук. Думка, 1984.- 608 с.- ( Б-ка української дітератури).
Гребінка Є.П., Глібов Л. — Донецьк: Донбас, 1986.- 183 с.- (Шкільна б-ка). Українська байка / Упоряд. та передм. Б.Д. Деркача, В.Т. Косяченка. — К.: Дніпро, 1983.- 463 с.

Література про життя і творчість Є. П. Гребінки
Деркач Б.А. Євген Гребінка. Літ. портрет.- К.: Дніпро, 1974.- 149 с.
Гребінка Євген Павлович // Українські письменники: Біо-бібліографічний словник: У 5-ти т. / Гол. ред. колегії О.І. Білецький. — К.: Худ. Література, 1963.- Т. 2. — С. 223-236.
Євген Гребінка (1812-1848) // Історія української літератури (Перші десятиріччя ХІХ століття): Підручник / П.П. Хропко, О.Д. Гнідан, П.І. Орлик та ін.- К.: Либідь, 1992.- С. 284-327.
Українська література у портретах і довідках: Давня література — література ХІХст.: Довідник/ Редкол.: С.П. Денисюк, В.Г. Дончик, П.П. Кононенко та ін. — К.: Либідь, 2000.- 360 с.
У Петербурзі він був українцем (До 200-річчя від дня народження Є.П. Гребінки) // Календар знаменних і пам’ятних дат.- 2012.- № 1.- С. 79-87.
Брайко О. Екзистенціал бажання й дискурс культури в малій прозі Євгена Гребінки // Слово і час.- 2004.- № 9.- С. 31-44.
Брайко О. Дискурс естетичного світобачення у прозі Євгена Гребінки та проблеми символічної автобіографії // Слово і час.- 2004.- № 10.- С. 57-70.
Брайко О. Роман Євгена Гребінки «Доктор» як соціальний наратив: текст та інтертекст // Слово і час.- 2005.- № 3.- С. 51-64.