70 років від дня народження Леоніда Костянтиновича Каденюка
(1951-2018), першого космонавта незалежної України
Пізнавальна розвідка "Леонід Каденюк - Зоряний син України"
Пам'ятай про Крути...
 |
Крути – бій за майбутнє України
Щороку, 29 січня, кожен українець схиляє голову перед пам’яттю про тих, хто в далекому 1918 році боронив незалежність України ціною власного життя.29 січня 1918 року на залізничній станції Крути в Чернігівській області 300 київських студентів, захищаючи підступи до Києва, вступили в нерівний бій з шеститисячною армією більшовиків під командуванням Михайла Муравйова, яка серед інших вела наступ на Українську Народну Республіку.
Точна кількість загиблих студентів офіційно ніде не зафіксована. За свідченнями учасників подій, було вбито більше 250 осіб з українського боку. Відомі імена тільки 27 студентів, яких взяли в полон і розстріляли. Їхні тіла пізніше були урочисто перепоховані на Аскольдовій могилі в Києві.
Книги про історичні події можна прочитати тут:
НЕ ДАЙ СЕБЕ, НАРОДЕ, ОБДУРИТИ
Народе мій! Для всіх завжди відкритий,
Не вір, що воля з’явиться сама,
Не дай себе підступно обдурити —
Мовляв, шляху вже іншого нема,
Як знову йти до старшого, до брата
Просить своє... Й на світ весь працювати.
Не дай себе до нитки обібрати,
Зумівши вічні пута розірвать...
У праці незалежність здобувають!Колгоспний рай! Таке уже було...
В нічийнім полі й матір забувають,
Доки не стане воля на крило,
Дні боротьби за волю ще тривають,
Нічийна ще земля — в біді село...
Не вір й своїм невтомним пустодзвонам,
На жаль, й такі синочки в тебе є,
Що все на світі можуть оббрехати,
Купити, перезрадити, продати,
Священну волю потай розіп’яти,
Покривдить рідну матір, обсміяти,
Аби не втратить крісельце своє...
Народе мій! Великий український,
Як буде в тебе воленька свята,
То буде й каравай, і мед по вінця,
Не зразу — та на вічнії літа.
Під дубом пророста й не гине жолудь...
Леліємо Тарасів заповіт —
Учитися хорошому чужому
Й своїм прекрасним радувати світ...
Народе мій! Не вічні й зимні ночі,
В світанок вір! Під снігом вже бринить
Козацьке джерело... Нехай хлюпоче! —
З глибоких надр пробилось крізь граніт.
Безсмертний рід, великий український!
Могутній — із козацького коша...
І хоч дірки від куль є в нашій стінці,
Не прагне помсти праведна душа.
Валентин НЕГОДА
Минуло 103 роки з дня трагічної події. Слава героям України!
27 січня - Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту
Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту, який
відзначається 27-го січня, прийнятий на офіційному рівні Генеральною
Асамблеєю ООН 1-го листопада 2005-го року, резолюція A/RES/60/7 . Метою
запровадження цієї сумно пам’ятної дати, за даними проекту
DilovaMova.com, є активна просвітницька робота та сприяння у запобіганні
можливих майбутніх актів геноциду, а так само зневаги до цінності
людського життя.
Міжнародне співтовариство
"беззастережно засуджує всі прояви релігійної нетерпимості,
підбурювання, переслідування або насильства щодо окремих осіб або
громад, зумовлені етнічним походженням або релігійними віруваннями, де б
вони не мали місце", - йдеться в тексті резолюції. Справжні і майбутні
покоління не повинні забувати уроків наших загальнолюдських і настільки
трагічних катастроф, інакше може виникнути дуже високий ризик повторення
подібних моментів у майбутньому.
У цей день,
День скорботи і пам’яті, ми приєднуємося до загальної печалі і прагнемо
співчувати всьому цьому болю та втраті, ім’я якої Голокост. Її ніяк не
заповнити. Вже не запобігти. Але нехай живе надія, що подібного більше
ніколи не повторитися! Будемо пам’ятати...
Таємничий світ Гофмана
24.01. 2021 - виповнилося 245 років від дня народження народження німецького письменника, композитора і художника Ернста Теодора Амадея Гофмана.
Немає нічого дивовижнішого та безумнішого, ніж саме реальне життя, і поет може уявити лише його нечіткий відбиток, неначе в погано відполірованому дзеркалі.
Ернст Теодор Амадей Гофман
Надзвичайно талановита людина трагічної долі. Письменник і композитор, поет і музичний драматург, художник, живописець, графік, диригент і співак.“Хто він був, цей шалений чоловік, єдиний у своєму роді письменник у світовій літературі, з піднятими бровами, із загнутим донизу тонким носом, з волоссям, яке назавжди піднялося дибки?” Ю. Олеша
Народився в Кенінгсберзі 24 січня 1776р. в родині адвоката, після розлучення батьків виховувався у родині бабусі під впливом дядька.
У Варшаві створює свою першу оперу “Веселі музики”, ставить її на сцені. Після вигнання Наполеона переселяється до Бамберга (1808р.), де працює музичним керівником театру. Він не лише складає музику для вистав та диригує, дає уроки музики, а й пише художню прозу. "По буднях я юрист і хіба тільки трішечки музикант, вдень в неділю я малюю, а вечорами до пізньої ночі я - вельми дотепний фантазер", так пише про себе автор.
Гофман письменник:
1809р. – перші літературні спроби – серія нарисів про геніального композитора Йогана Крейслера.
1814 – 1815 – перша збірка “Фантазії в манері Калло” про долю художника і місце мистецтва у світі “Еліксири диявола”
1819- “Малюк Цахес на прізвисько Циннобер”
1820-1822 – “Життєва філософія кота Мура”. Збірка “Серапіонові брати” ( у ній “Лускунчик та мишачий король”.
Творча спадщина Гофмана різноманітна, власне літературна її частина представлена творами різних жанрів: це романи, новели, казки, лібрето, які маестро писав до своїх музичних творів, есе, критичні статті.
Таланти Гофмана зовсім не обмежувалися письменством, на його могилі написано: «Він був однаково хороший як юрист, як літератор, як музикант, як живописець».
Гофман мріяв залишитися в історії як композитор і музикант. Навіть змінив своє ім'я, додавши до нього Амадей (на честь улюбленого композитора Моцарта). З дитинства музика робила його найщасливішою людиною у світі, тому до 12 років він вже освоїв орган, скрипку, арфу і гітару. Він склав романтичну оперу «Ундіна», писав камерну музику, створив симфонію і месу. Як композитор був відомий під псевдонімом Йоганн Крейслер.
Все життя Гофмана - це безперервна боротьба. За хліб, за можливість творити, за повагу до себе і своїх творів. Казки Гофмана, читати раджу і дітям і їх батькам, вони покажуть цю боротьбу, силу приймати важкі рішення і ще більшу силу не опускати руки у випадку невдачі.
Образи, створені саркастичним розумом Гофмана, донині живуть в кінематографі, на сцені театрів і в серцях читачів усього світу.
Інтерактивний плакат"Казковий світ Гофмана"
24 січня – Міжнародний день освіти
24 січня – Міжнародний день освіти, який був уперше проголошений у 2018 року, Організацією Об'єднаних Націй для відзначення ролі освіти для миру та розвитку.
З цієї нагоди фахівцями ДНПБ України ім. В.О. Сухомлинського НАПН України підготовлено віртуальну книжкову виставку «Якісна освіта: стандарт нового покоління». Виставка презентує документи та публікації щодо забезпечення якісної освіти як однієї з цілей сталого розвитку.
Окремий розділ присвячено висвітленню наукового доробку вчених НАПН України щодо міжнародного дослідження якості освіти PISA, а також матеріали з питань міжнародного партнерства у галузі освіти.
Віртуальна книжкова виставка:
Запрошую до перегляду!
130 років з дня народження поета, перекладача, громадського діяча Павла Тичини.
Цікаві факти з життя і творчості письменника.
Народився поет 23
січня 1891 року в с. Піски на Чернігівщині – сьомим у багатодітній сім'ї, мав
п'ятеро сестер і четверо братів. Походив зі старовинного козацького роду (його пращур був полковником у Богдана Хмельницького). Батько Павла, Григорій Тимофійович Тичина (1850 —1906), був сільським пономарем і одночасно вчителем у безкоштовній сільській школі грамоти.
Поет згадував:
“У нашій хаті в першій кімнаті із земляною долівкою (а була ще й друга кімната, з дерев’яною підлогою) стояли дві довгі парти. На кожній парті сиділо душ по 10 або ж по 12 учнів. Не знаю, скільки мені тоді вийшло років, коли я однієї зими вже підсідав то до одного, то до іншого учня і якось швидко, непомітно для себе вивчився читати”. Павло був хворобливою дитиною, та обдарованою талантом - рано навчився читати, писати, мав чудовий
голос і слух. «Звідки мова моя, слова я брав від кого? – Від матері. Її ж бо
голос чую повсякчас, немов близенько десь отут вона ще й нині…». «В уяві моїй
вона завжди живе поряд з піснею, сестрою її рідною. Ще відтоді, як незабутня
мати, схиляючись над колискою, виспівувала найніжніших пісень і добирала
найголубливіших слів», – згодом скаже Павло Тичина,
творчість якого пронизана материнською піснею.
Оскільки родина була бідна і
дати освіту дітям було складно, батьки віддали сина в один з монастирських хорів Чернігова. Павло став співаком архієрейського хору при
монастирі в дев’ять років.
Також навчався в Чернігівському духовному училищі та навіть навчав нот майбутнього хорового диригента Григорія Верьовку.
Автопортрет. 27.05.1922.
- Тичина мав досконалий музичний слух і грав на фортепіано, кларнеті, бандурі, гобої.
- До того ж добре малював: навчався у художній школі у Михайла Жука, а згодом навіть планував вступати до Петербурзької художньої академії.
- Перші його вірші позначені 1907 роком.
- Уперше друком вийшов вірш Тичини "Ви знаєте, як липа шелестить" – 1912 року в журналі "Літературно-наукового вісника"
А ось першим виданням поезій стали знані "Сонячні
кларнети". Ця книга одразу поставила 27-річного поета поруч із
першорядними митцями українського відродження. Його поезія вражає
майстерністю художнього слова, мелодикою. Не дивно, що деякі вірші Тичини стали
піснями. Того ж року організував хор (з 1921 року — Капела-студія імені М. Леонтовича), з яким виступав до 1923 року. У 1923 році Павло Тичина переїздить до Харкова, де працює в журналі « Червоний шлях». У 1926 році взяв активну участь у створенні Вільної академії пролетарської літератури на чолі з М. Г. Хвильовим. З 1929 року — дійсний член Академії наук Української РСР.
За життя Тичина працював у редакціях газет і журналів, у
статистичному бюро, помічником хормейстера у театрі Миколи Садовського,
завідувачем літературної частини Першого державного драматичного театру УСРР.
Із часом став
доктором філологічних наук, академіком АН УРСР, головою інституту літератури АН
України, головою Верховної Ради УРСР. Завдяки його діяльності фактично на
кілька десятиліть було припинено русифікацію України.
У 1943-1948 роках Тичина очолював Міністерство освіти УРСР.
На прохання учнів і вчителів він часто надсилав у школи підручники і необхідну
літературу. При цьому, міністр витрачав власні кошти, які він отримував за свою
літературну діяльність.
Доля обдарувала його багатьма талантами і багатьма бідами, що породило суперечливе ставлення до поета.
У роки сталінських
репресій, коли було знищено три чверті українських письменників, Павло Тичина
вцілів ціною компромісу із власною совістю і талантом. Про Тичину писали як про
генія, що ні на кого не схожий, поета слов’янського й світового масштабу. Проте
вже 1924 року з’явилися перші голоси про «злам» Тичини. Є. Маланюк констатував: «Від
кларнета твого – пофарбована дудка зосталась».
З того часу почався трагічний спад у його творчому житті. З-під його пера народилися "партійно витримані" збірки поезій. Заразом вірші, сповнені любов'ю до своєї країни, він писав у шухляду.
На думку Василя
Стуса, "Тичина – така ж жертва сталінізації нашого суспільства, як
Косинка, Куліш, Хвильовий, Зеров і Курбас. З однією різницею - їхня фізична
смерть не означала смерти духовної – Тичина фізично живий, помер духовно, але
був приневолений до існування... по той бік самого себе".
"Його перші
спроби вражали усіх його сучасників. Він був особливим, бо в ньому поєдналося
все – він був і музикантом, і художником, і поетом. Дивовижної чистоти і
святості ця людина була. І як його стали ламати і крутити, що він навіть у
назву своєї книжки вставляв ім'я цього кривавого диктатора – "Сталь і
ніжність". Це все було у ньому. Але пропри все він зумів збутися як
великий поет на початку своєї діяльності". – пише український поет Іван Драч.
Не бував ти у наших краях!
Не бував ти у наших краях!
Там же небо — блакитні простори…
Там степи, там могили, як гори.
А веснянії ночі в гаях!..
Ах, хіба ж ти, хіба ти це знаєш,
Коли сам весь тремтиш, весь смієшся, ридаєш,
Серце б’ється і б’ється в грудях…
Не бував ти у наших краях.
Не бував ти у наших краях,
Чув про степ, що ген-ген простягнувся?
Єсть там люди — й зросли у степах, —
Що не люблять, не вміють ридати,
Що не можуть без пісні і нивки зорати!
Тебе ж завжди я бачу в сльозах… —
Не бував ти у наших краях.
Помер П. Г. Тичина 16 вересня 1967 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі у Києві.
І ще, це цікаво
- Свої твори Павло Тичина писав лише олівцем.
- Незважаючи на популярність поета, його матеріальне становище, довгий час залишалося скрутним. У 1921 році П. Тичина навіть був вимушений влаштуватися на роботу в київську дитячу бібліотеку ім. Т. Г. Шевченка.
- У квартирі Тичини була власна бібліотека – близько 20 тисяч книжок.
- Тичина самотужки досконало опанував майже 20 іноземних мов, а зокрема — вірменську, грузинську, арабську, турецьку, єврейську. Дав з них цінні поетичні переклади. Збереглися переклади Павла Тичини українською мовою з сорока мов світу.
- Павло Тичина має навіть не один, а два дні народження. Ще й досі сперечаються, який з них вважати офіційним: 23 січня 1891 року (11 січня за старим стилем – день, коли поет з’явився на світ) чи 27 січня 1891 року (як офіційно зазначено в його автобіографії, написаній поетом у 1924 році).
З Днем Соборності України!
22 січня 2021 року - 102
річниця з дня проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки і
Західноукраїнської Народної Республіки — одна з ключових подій Української революції
1917–1921 років.
Цікаво знати, а саме:
- 22 січня 1939 року в Карпатській Україні на державному рівні відбулося перше офіційне відзначення свята Соборності;
- 22 січня 1939 року закарпатці нагадали про волю українців,
висловлену 21.01.1919 на з’їзді Всенародних зборів у м. Хуст — про приєднання
Закарпаття до Української Народної Республіки зі столицею в Києві;
- 22 січня 1939 року відбулася 30-тисячна демонстрація українців, які спеціально прибули до столиці
Карпатської України. Це була наймасовіша за 20 років перебування закарпатського краю у складі Чехословаччини демонстрація українців;
- 21 січня 1999 року Указом
Президента, напередодні 80-ї річниці проголошення Акта Злуки, встановлено День Соборності України!
Перегляньте відео від Українського інституту національної пам’яті “Відеоісторія”
5 фактів із історії:
1. 22 січня ми згадуємо дві рівнозначні за вагою події української історії: проголошення незалежності Української Народної Республіки 1918 року та Акт Злуки українських земель рівно через рік – 1919-го.
Історія, традиції та звичаї в Україні
Хрещення Господнє відзначається 19 січня і завершує цикл
зимових різдвяних свят.
Це церковне свято має безліч цікавих традицій і звичаїв святкування в Україні.
На згадку про хрещення Ісуса Христа в річці Йордан свято Богоявлення в народі називають Водохреща, або Йордан. Це одне з 12 найбільших християнських свят різдвяно-новорічного циклу.
Коли Ісусу Христу виповнилося
тридцять років, він прийняв хрещення від Івана Хрестителя на річці Йордан.
Християнські перекази оповідають, що коли Син Божий виходив із води, небеса
розкрилися, і в цю саму мить на плече його опустився голуб. Це був Святий Дух.
Звідси й пішла традиція хрещення у воді, а свято називають Богоявлення. Своїм водохрещенням у Йордані Спаситель започаткував
Таїнство водохрещення - одне із семи головних церковних таїнств, через яке
людина ніби наново народжується для життя во Христі. Наші предки (в дохристиянські часи) цього дня вшановували богиню річок Дану.
Вважалося, що вода цього дня стає чарівною, нею умивалися дівчата, щоб бути
вродливими, нею лікували хвороби і захищалися від нечистої сили.
Святкувати Водохреща починають 18 січня, всі
віруючи люди дотримуються суворого посту – нічого не їдять. Сідати
вечеряти можна, коли зійде вечірня зоря.
16 січня - День пам’яті «кіборгів»
 |
| Героїчна оборона Донецького аеропорту остаточно зламала плани Росії із захоплення України, наголосив В. Зеленський / фото УНІАН |
16 січня, в Україні відзначають День пам’яті
«кіборгів», які захищали Донецький аеропорт з 26 травня 2014 року до 22 січня
2015 року. «Кіборгами» нескорених українців назвав сам ворог. Мовляв,
тільки роботи здатні вистояти в таких нелюдських умовах. Протягом 242 днів з
неймовірною стійкістю, відвагою й незламністю українські військовослужбовці та
добровольці тримали оборону ДАПу.
Героїчна оборона Донецького аеропорту остаточно зламала плани Росії із захоплення України. Це виглядало як диво, коли наші люди витримували навіть після того, як почав «здаватися» бетон. Але жодного дива – це відображало закономірність. Бо українці довели, що рубіж свободи народів у Європі тепер – по східному кордону нашої держави, і на захід його вже ніхто й ніколи не відтисне, повідомляє фейсбук-сторінка глави держави.
Пам’ятаємо наших героїв, живих та полеглих, і дякуємо за їхній подвиг – за символ того, що ми обов’язково вистоїмо і здобудемо перемогу. І над Донецьким аеропортом знову замайорить синьо-жовтий прапор України.
Безмежна вдячність кожному нашому захиснику! Вічна пам’ять тим, хто віддав життя за свободу України!
Національний військово-історичний музей України, дослідивши низку джерел службового характеру та відомості з відкритих джерел, оприлюднив остаточні цифри і хроніку бойових втрат. Захищаючи Донецьке летовище, полягли 100 українських військових, понад 300 зазнали поранень.
https://armyinform.com.ua/2021/01/boyi-za-doneczkyj-aeroport-buly-odnymy-z-najzapeklishyh-u-vijni-na-shodi-ukrayiny-prezydent-ukrayiny-vshanuvav-kiborgiv/
Книги - ювіляри 2021 року
Інформаційний дайджест
Ювілеї заведено святкувати саме у людей, але навіть книги мають свої круглі дати. Звісно, не завжди є змога чітко визначити дату написання та публікації якогось літературного твору, але деякі дати є чітко відомими. Тож корисно знати, які є книги-ювіляри на 2021 рік в Україні. Перелік таких книг, збірників та творчих доробків дуже великий. До вашої уваги деякі з відомих книг, які святкуватимуть свій черговий ювілей.
Цього року виповнюється:
945 років від створення «Ізборника Святослава» (1076) одного з найдавніших у Київській Русі рукописних збірників літературних творів.
Підписатися на:
Дописи (Atom)