Євген Гребінка - лірик, байкар, автор казок, повістей, легенд, п’єс,
пригодницького роману з історії Запорізької Січі (“Чайковський” не дуже
поступається “Тарасу Бульбі” Гоголя).
А ще – меценат, педагог, видавець.
210 років минуло, як народився Євген Гребінка – людина-епоха, людина-салон, людина-фентезі, людина-гумор, натхненник і талановитий організатор. За рішенням ЮНЕСКО, день народження Євгена Гребінки визнано знаменною датою. Його спадщина не тільки документ минулого - вона й нині несе людям світло гуманізму. З метою вшанування пам'яті та більш глибокого вивчення діяльності цієї яскравої особистості, пропонуємо до вашої уваги факти з життя і творчості літератора.
Людина-епоха.Народився Євген Павлович Гребінка 2 лютого (21 січня) 1812 року в маєтку «Убіжище» поблизу Пирятина на Полтавщині в сім’ї дрібного поміщика — відставного офіцера. Батько письменника воював з турками ще за часів цариці Катерини ІІ («своєю шаблею вдирався на чолі хоробрих гусар у турецькі колони», як згадував Євген Павлович у значною мірою автобіографічній повісті «Записки студента», а пізніше «козакував у Вітчизняну війну» 1812 року)пройшов шлях до Парижа, після відставки займався господарством, мав 20 кріпаків. Товаришував з В. І. Григоровичем, В. І. Марковичем. Мати була нащадком звитяжного запорозького роду Чайковських, звідки вийшов видатний композитор Петро Чайковський, і саме на основі родинних переказів цього роду значною мірою створювався відомий історичний роман Євгена Гребінки «Чайковський» (1843). Справді, «українське коріння», український світогляд у творчості автора.
Година пам'яті. Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту (винищення мільйонів євреїв, ромів і представників інших меншин нацистами в роки Другої світової війни) в усьому світі офіційно відзначається 27 січня.
Генеральна асамблея ООН ухвалила 1 листопада 2005 року Резолюцію № 60/7, у якій говориться, що «Голокост, який привів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…».
Голокост з грецької перекладається як «всеспалення», «жертвоприношення» й означає систематичне переслідування і знищення (геноцид) євреїв нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933–1945 років. У ширшому розумінні, голокост – систематичне гоніння і знищення людей за ознакою їхньої расової, етнічної, національної належності, сексуальної орієнтації або генетичного типу як неповноцінних, шкідливих.
Систематичним переслідуванням і знищенню в Німеччині і на захоплених нею територіях в 1933-1945 роках піддалися 70% єврейського населення Європи. Єврейські громади спочатку переселялись у спеціально створені гетто (відокремлені від зовнішнього світу поселення з мінімальними умовами життя). Це переселення переслідувало лише одну мету — подальше повне знищення мешканців гетто. Нацистське керівництво створювало табори смерті, обладнані газовими камерами та крематоріями. Серед них — Аушвіц-Біркенау, Треблінка, Белжець, Собібор, Хелмно, Майданек, Ясеновац, Малий Тростенець у Білорусі.
27 січня 1945 року війська 1-го Українського фронту у складі армії Радянського Союзу увійшли до нацистського табору смерті Аушвіц і визволили 7 тисяч уцілілих в'язнів концтабору.
Першими браму головного табору відчинили солдати 100-ї Львівської дивізії з батальйону полтавця єврейського походження Анатолія Шапіро.
Побачені масштаби загальнолюдської трагедії були незбагненно шокуючими. Там за роки існування табору смерті вбили понад 1,5 мільйона людей. Цей табір став у сучасному світі символом нацистських злочинів.
Генеральна асамблея ООН прийняла 1 листопада 2005 року Резолюцію № 60/7, що оголосила 27 січня Міжнародним днем пам’яті жертв Голокосту.
Україна — одна з держав Східної Європи, єврейське населення якої понесло чи не найбільші втрати (уступаючи тільки Польщі) в період другої світової війни. До початку Другої світової війни, в великих та малих українських містах та селах євреї становили до 40% (і більше) від загальної кількості населення. Понад 60% українських євреїв було знищено. Врятуватися під владою нацистів вдалося близько 100 тисячам осіб.
Приблизно 900 тисячам євреїв, переважно з центральної та східної частин України, вдалося втекти, або вчасно евакуюватися. Натомість єврейські громади Галичини, Поділля та Волині були знищені майже повністю.
Історична пам'ятка.У 1947 році в знак пам'яті жертв Польща заснувала музей на території Аушвіц. Території Аушвіц занесені до списку світової спадщини ЮНЕСКО. Споруджено меморіальний комплекс, що містить пам'ятні послання 20 мовами світу, включно з українською. Щороку табір приймає більш ніж 700 000 відвідувачів.
В'язні з України.Загалом заручниками концтабору стало понад 110 тисяч в’язнів табору вихідців із території України, згідно з даними Інституту національної пам’яті, зараховують 95 тисяч євреїв Закарпаття, які потрапили туди під кінець війни. Інші - це військовополонені червоноармійці та вивезена на роботи до Німеччини молодь.
Батько експрезидента Віктора Ющенка Андрій Ющенко, також знаходився в Аушвіці в Stalag 4-b. Його табірний номер 117654 був вибитий зліва на грудях. Збереглася довідка про роботу Андрія Ющенка за межами табору на роботодавця «204». Потрапивши в лютому 1944 року він пережив війну — а вижити вдалося лише 96 чоловікам із 15 тис. радянських
військовополонених у таборі. Мізерна кількість тих, хто пережив пекло
"Аушвіцу", свідчить про майже повне винищення в'язнів. Багато з них загинуло від голоду, епідемій, виснажливої праці або були страчені.
Україна на державному рівні вшановує жертв трагедії з 2012 року.
Президент Українинаголосив, що у часи гібридної війни ми маємо робити навіть більше, ніж можливо, для збереження правди про Голокост.
"З кожним роком це завдання буде все більш важливим і складним для кожного суспільства. Щоб історія не була порожніми словами. Щоб усі усвідомлювали самі й могли розповісти своїм дітям, що падіння нацизму справді було порятунком людства, перемогою тих цінностей, які, власне, й зробили нас людством". Володимир Зеленський
22 січня ми згадуємо дві рівнозначні за
вагою події української історії: проголошення не залежності Української
Народної Республіки й Акт Злуки українських земель.
Довідково: “соборність” - об’єднання в одне державне ціле всіх земель, населених конкретною нацією на суцільній території, духовна консолідація всіх жителів держави, згуртованість громадян незалежно від їхньої національності, суверенітет іреальна незалежність народу –для побудови демократичної держави.
Ідея соборності завжди булаактуальною для українців. Так, наприклад, у «Топографічному описі Харківського намісництва», виданому в 1788 році, йдеться про народ, що проживає у трьох державах: Російській імперії (Лівобережжя і Слобожанщина), Речі Посполитій (Правобережжя) та в монархії Габсбургів (Галичина, Буковина і Закарпаття). У «Топографічному описі…» про українців йдеться: «...Коли вони збираються для поклоніння в Київ зі Сходу від Волги і Дону, із Заходу з Галичини і Лодомерії і ближче до Києва прилеглих місць, дивляться один на одного не як на іншомовних, але як на представників єдиного роду… всі ці розпорошені земляки і донині зберігають синівську повагу до матері своїх давніх країв міста Києва».
Український
національний рух проголосив мету створення Української самостійної соборної
держави (УССД). Старе гасло «від Сяну по Кавказ» Юліана Бачинського увійшло до
слів Маршу українських націоналістів (гімну ОУН), написаного в 1929 році
Олексою Бабієм.
24 серпня 2018 року адаптований варіант пісні став Маршем
української армії:«Веде нас в бій Героїв наших слава. Для нас закон — найвищий
то наказ! Соборна українська є держава – одна на вік, від Сяну по Кавказ!”
В умовах боротьби за
свободу і незалежність надзвичайно багато важило братерство по зброї східних та
західних українців. Ще від початку 1918 року однією з
найбоєздатніших військових формацій УНР стали Січові стрільці, основою
яких були галичани та буковинці. Зі свого боку, східноукраїнські війська об'єдналися теж в збройні формування. Спільний похід наддніпрянських і
наддністрянських військ на Київ і Одесу став вершиною успіхів доби Української
революції 1917–1921 років. Досвід тих далеких часів переконливо
продемонстрував, що однією з головних запорук перемоги є збереження єдності
українців та відмова від будь-яких сепаратних переговорів та угод із ворогом.
Внаслідок
невдач Української революції 1917-1921 років державність зберегти не вдалося. Далі настав період існування Союзу Радянських Соціалістичних
Республік, де будь-які вимоги повної незалежності України, синьо-жовтий прапор
та інші символи української державності заборонялися. Упродовж багатьох десятиліть Акт залишався символом
віри у боротьбі за незалежну, соборну державу. Ідея соборності була ключовою для наступного покоління
учасників українського визвольного руху у XX столітті 1920-1950 років.
В ході сучасної російсько-української війни українські військові, так само, як і їхні попередники понад 103 роки тому, відстоюють незалежність і соборність. В лавах Збройних сил за цілісність нашої держави борються воїни, що походять з усіх її куточків.
Відзначення події
Вперше День Соборності на державному рівні офіційно відсвяткували
22 січня 1939 року в столиці Карпатської України м. Хусті. Це була найбільш
масова демонстрація українців за 20 років перебування краю у складі
Чехословаччини, адже зібралося понад 30 тисяч людей. Свято у радянські часи вважали контрреволюційним, тому повністю ігнорували та намагались стерти з
пам'яті та свідомості українців.
У 1990 році відбулося перше масове святкування. Головною традицією та символом Дня Соборності
є "живий ланцюг", коли
більш як мільйон українців взялись за руки і з'єднали Київ та Львів. Тільки за офіційними даними в акції взяли участь близько 450 тисяч осіб, а неофіційні доходять і до 5 мільйонів людей.
В сучасній Україні День Соборності вперше провели на
державному рівні аж у 1999 році.
Не повторити помилок минулого
Соборність передбачає не лише пам’ять про минуле, а й потребує згуртованої спільної праці та взаємодії в сучасній Україні, коли ми, з різних регіонів, спілкуємося, разом працюємо, продовжуємо боротьбу за незалежність.Цілісна Україна – це повернення окупованих Криму і окремих районів Донеччини та Луганщини.
Сьогодні Українська держава перебуває в ситуації, схожій з тодішньою. Як і 103 роки тому присутня різна орієнтація в українському суспільстві: на Європу та Росію. Зовнішня агресія Росії подібна тодішній більшовицькій. Втручання з боку Росії ускладнює ситуацію. Саме тому ідея соборності залишається актуальною для українців.
Зустріньмо свято Соборності з вірою в щасливе і мирне
майбутнє нашої держави. Нехай любов до рідного краю згуртовує нас в ім'я
процвітання демократичної і могутньої України!
Водохреща: Народно-релігійні традиції та звичаї в Україні
Водохреща, Хрещення Господнє, Йордан і Богоявлення – релігійне свято, котре православні та греко-католики святкують 19
січня.
Третє велике свято різдвяно-новорічного циклу завершує Святки – 12 днів
Коляди між Різдвом та Водохрещем. А ще 19 січня звучить остання коляда, у ній прославляється
Ісус, який народився і хрестився.
У цей день багато людейідуть до церкви та на річку до ополонки
освячувати воду. Всі християни святкують важливу подію - коли Іван Хреститель похрестив Ісуса у річці
Йордан. Спаситель зійшов у води Йордану для того, щоби
взяти на Себе гріхи людства і дарувати нам через Хрещення можливість оновитися,
спастися. Таким чином Господь явив Свою готовність пережити все те, що
переживає людина, яку Він спасає.
Пресвята Троїця відкриває Себе світові: коли Спаситель вийшов на берег, з небес почувся
голос Бога-Батька, який назвав Ісуса своїм сином, а на нього зійшов
святий дух у вигляді голуба.Ось в чому зміст
свята та особливого освячення води, і саме тому ми називаємо цей день не тільки
Хрещенням Господнім, але й Богоявленням.У православній та греко-католицькій традиції вважається, що саме це
свято засвідчує таїнство Святої Трійці, оскільки Бог з'явився у трьох
іпостасях: Бога-Отця, Бога-Сина і Святого духа.
Якими є релігійно-народні традиції на Водохреще?
Свята вечеря перед Водохрещем називається Голодна кутя. Усі страви готують теж пісні, як на святвечір перед Різдвом, але їх не обов’язково має бути 12. З "голодною" кутею пов'язаний обряд на "заклинання морозу". Перед тим, як сісти за стіл, господар брав ложку куті і, підходячи до вікна, говорив: "Морозе, морозе, йди до нас кутю їсти!". Опісля паузи продовжував: "Не йдеш? То не йди ні на жито, ні на пшеницю, ні на всяку пашницю! Не морозь ні нас, ні наших коней, не морозь ні худобу ні птицю!". Вечеря, як і на перший Святвечір, повинна бути пісною, проте містити значно менше страв. Обов'язковим атрибутом святкового столу, окрім куті та узвару, є вареники.
Оскільки в Україні тісно переплелися язичницькі й православні вірування та традиції, у ніч з 18 на 19 січня серед дівчат було прийнято ворожити на нареченого. І хоч цей ритуал засуджується церквою, він досі є популярним і вважається найбільш достовірним за рік.
Вечеря, як і на перший Святвечір, повинна бути пісною, проте містити значно менше страв. Обов'язковим атрибутом святкового столу, окрім куті та узвару, є вареники. https://maximum.fm/novini_t2
Вечеря, як і на перший Святвечір, повинна бути пісною, проте містити значно менше страв. Обов'язковим атрибутом святкового столу, окрім куті та узвару, є вареники. https://maximum.fm/novini_t2
Як святкують в Україні Водохреща?
За до Водохреща на річці вирубується велика ополонка у формі хреста, її освячує священик, у яку потім пірнають усі охочі. Згідно з релігійними переконаннями, така вода очищує від гріхів та заряджає здоров’ям на увесь наступний рік. Цікаво, що навіть у теплі зими, коли на річках вода не замерзає, саме перед Йорданом вдаряють люті морози та вода покривається льодом. Після занурення у льодяну воду, всі хутчіш повертались до теплих осель. Поки Господиня накривала стіл до обіду, господар брав сушені квіти, що лежали біля образу Божої Матері, змочував їх у освяченій воді, принесеній з річки, та окроплював нею кімнати і господарство.
Вся родина збирається за обіднім столом і перед їжею випивають освяченої води яку посвятив священник, і лише потім приступають до трапези. Вважається, що на Водохрещу вода стає цілющою, а сни – віщими.На свято Водохреща, зустрівшись, наші пращури казали: «Христос Хрестився!», а інші відповідали: «У річці Йордані!».
Здавна наші предки вважали, що вода й вогонь - це основа життя всього сущого на Землі. Тому освяченню води споконвіку приділялась велика увага.
Як завершуються зимові свята
Після Водохрещ, вважалося, мають слабнути морози. Тому казали: «Тріщи не тріщи, а вже минули Водохрещі». Наступного, після Водохреща, дня люди справляли "посвятки" - тобто переходили до звичайного трудового ритму, та відзначали свято Івана Хрестителя.І все ж, на Предтечу хоч люди й готувалися до господарських справ, важливу роботу не розпочинали. Це був, свого роду, ритуальний перехід, а тому й казали: «Прийшов Предтеча і забрав свята на плечі». Є багато приказок, що пора працювати і проводити свята ‒ «Іди, кутя, на покуття, а узвар ‒ на базар». Декілька тижнів можна було справляти весілля та співати пісень, дозволяти у раціоні різне м’ясо та смаколики. Адже потім наступає найсуворіший у році — Великий піст, що триває аж до Великодня, тобто дня воскресіння Ісуса Христа.
Гарні віншування на Водохреще
Нехай Хрещення Господнє в хату, Радості вам принесе багато, Розбудить приспані Надії, Добром і Щастям Вас засіє, Водицею окропить та любов'ю,
